Жданович Інокентій

Помилка

- ігумен

Жданович, чернече ім'я Інокентій (р., м. н. невід. - 1731, Новопечерський Свенський м-р, біля м. Брянськ, тепер РФ) - ігумен. Навчався в КМА, по закінченні якої прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській Лаврі, де проходив різні послушенства і згодом став ієромонахом. Адміністрація Києво-Печерської Лаври призначила Ж. ігуменом до одного зі своїх приписних монастирів - Дятловицького Спасо-Преображенського, що містився на території тогочасної Речі Посполитої (тепер Республіка Білорусь). 18.03.1722 Ж. скаржився архімандриту Києво-Печерської Лаври Й. Сенютовичу на утиски католиків і уніатів. До скарги додав копію прохання на ім'я повноважного російського посла при польському дворі М. П. Бестужева-Рюміна, завізовану Слуцьким архімандритом Феодосієм Волковичем та ігуменом Пінського Братського монастиря Каріоном, в якому вони свідчили про насильницьке захоплення уніатським єпископом Пінським і Туровським Феофілом Годебським Пінського Братського Куп'ятицького і Новодворського православних монастирів. 20.04.1728 Ж. призначили намісником приписного до Києво-Печерської Лаври монастиря - Новопечерського Свенського поблизу Брянська, де він невдовзі помер. По його смерті залишилися книги латинською, польською і слов'янською мовами. Як свідчив лаврський ієром. Антоній, цими книгами Ж. користувався під час перебування в Дятловичах. В особистому зібранні Ж. значилися, зокрема, "Євхологіон" ("Служебник") і "Требник" на "латинскім і греческім диалекте" (з поміткою бібліотеки Києво-Печерської Лаври), книги польською мовою "Казання на все недели" (в двох примірниках) і "Скарга", яку Ж. перед смертю заповідав бібліотеці Києво-Печерської Лаври.

За матеріалами енциклопедичного довідника
"Києво-Могилянська aкадемія в іменах XVII-XVIII ст."