Золотницький Володимир Трохимович

Деталі

Дата публікації: Вівторок, 02 серпня 2011, 13:26

- юрист, письменник, філософ, перекладач

Золотницький Володимир Трохимович (1741, Київщина - після 1796, м. см. невід.) - юрист, письменник, філософ, перекладач. Народився в сім'ї сільського священика. Початкову освіту здобув від батька, вихованця КМА. У 50-х рр. 3. навчався в КМА. 1760 перейшов до Московського університету на філософський факультет. З червня 1762 - викладач німецької мови Санкт-Петербурзького сухопутного шляхетського кадетського корпусу, з 4.06.1764 - перекладач Московської камер-колегії, з 10.06.1765 - секретар П. І. Паніна. 1767 - депутат Комісії зі складання проекту нового Уложення законів Російської імперії від шляхетства Київського полку, де 1768 виступив з "пространными замечаниями" на "Проект прав благородних". 1769 - 70 брав участь в Бендерській кампанії під час Російсько-турецької війни 1768 - 74. Мав чин підполковника Дніпровського шкіперського полку. 1771 - 72 - голова Військової канцелярії в Криму. Був присутній під час підписання договору з кримським урядом. 1773 - 76 служив у Новоросійській губернській канцелярії, прокурором у Кременчуці (1781 - 84) і Катеринославі (1785 - 95), головою палати цивільного суду Катеринославського намісництва (1795 - 96). 12.03.1796 3. вийшов у відставку і невдовзі помер.

Активна літературна діяльність 3. припадає на 1760-ті рр. Кілька його невеликих творів і перекладів з'явились в "Полезном увеселении" М. М. Хераскова й журналі "Смесь", серед них: "Дух Сенеки..." (М., 1765), "Путешествие в другой свет" (СПб., 1766), "История разных героинь й других славных жен..." (СПб., 1767-68). 3. - автор кількох компілятивних трактатів з етики, про безсмертя душі та природне право. За словами митрополита Київського і Галицького Є. Болховітінова, "...много писал довольно нехудых од, сатирических писем й других стихотворений". Поділяв думки німецьких філософів про обов'язок людини перед суспільством. Вважав, що правилам співжиття і поведінки людини в суспільстві слід надавати перевагу перед усіма іншими науками. Таку думку було висловлено в передмові до збірки "Состояние человеческой жизни..." (1763) з присвятою графу О. Розумовському та в книзі "Общество разновидных лиц..." (1766), присвяченій гр. П. Паніну. Основні теми, які розробляв 3. у збірці, - благочестя, невдячність, підлабузництво та інші. До цієї групи праць належать і "Новые нравоучительные басни" (1763). В уявленні про людину 3., як і багато хто з вихованців КМА, виходив з її вроджених природних здібностей та внутрішніх прагнень до добра чи зла, що коригуються вихованням, в основі якого має бути пізнання самого себе і свого місця в суспільстві: "Всяк должен делать своє, к чему определяем, й не приниматься за то, что ему не свойствснно..." Вел. роль у формуванні суті людини 3. відводив релігії. Доказам існування Бога присвячено його працю "Разсуждение о бессмертии человеческой души..." (1768). 3. різко виступав проти деїстичних та механістичних ідей Вольтера та енциклопедистів у своїх "Доказательствах бессмертии человеческой души..." (1780). Вважав, що "Опровергать веру єсть вооружать одного на другого і вводить всеобщее бедствие..." У богословській полеміці використовував наукові аргуменги: ідею багаточисельності світів, систему світобудови М. Коперніка тощо. "По благости господней,- писав 3.,- удостоившись получить некоторое просвещение й будучи от природы склонен к уединению, нередко нахожу время упражняться в богомыслии, й оно-то составляет приятнейшие й сладкие часы моей жизии". Викладенню принципів, на яких грунтується людське суспільство, присвячено найвизначнішу працю 3. "Сокращение естественного права..." (І764), що була першим систематичним викладом теорії суспільного договору в Росії. 3. був також першим, хто звернувся до проблеми основних законів у російській юридичній літературі. Останній друкований твір 3. "Наставление сыну" (1796). Книги 3. користувалися великим попитом у студентів КМА, декілька примірників були в академічній бібліотеці.

За матеріалами енциклопедичного довідника
"Києво-Могилянська aкадемія в іменах XVII-XVIII ст."