Грушевський української філології

У свіжому номері тижневика «Слово Просвіти» надруковано статтю Д. Дроздовського про презентацію вибраних праць українського вченого Юрія Шевельова (Видавничий дім «КМА»)

У свіжому номері тижневика «Слово Просвіти» (ч. 1(482), 1-7 січня 2009 р. ) читайте матеріал Д. Дроздовського про видання вибраних праць відомого українського вченого Юрія Шевельова, що побачило світ у видавничому домі «КМА» (http://www.publish-ukma.kiev.ua).

«Життя Юрія Шевельова (Шереха) могло б стати предметом окремої дисертації, навіть кількох. Юрій Шевельов, безсумнівно, — знакова постать в історії української культури і науки другої половини ХХ століття. Україна для Юрія Володимировича поставала зоною відчуження, в якій панує совєтська ідеологія, що нівечить і підкорює собі особистість митця, науковця.
Юрій Шевельов тривалий час навіть боявся приїхати до Києва, передбачаючи, що це може завдати проблем і йому, і його “шановним ворогам”. Дослідник світового рівня, який міг би насолоджуватися успішним життям у США, болів Україною і страждав від своєї відірваності. Тяжко віддати своє життя одній великій ідеї, а в кінці шляху зрозуміти, що це служіння було марним, що твої думки неприйняті, викликають не здорову дискусію, а заперечення і відштовхування. Чимось це нагадує шлях Христа — чи це лише ще одне imitatio?
Із Шевельовим важко полемізувати, бо ця людина — надзвичайний ерудит. Ті ж дискусії, які виникали за його життя, часто мали ідеологічне заплямування (в першому томі праць Ю. Шевельова, який упорядкувала професор Лариса Масенко, завідувач кафедри української мови Києво-Могилянської академії, є полемічна стаття “Так нас навчали правильних проізношеній”, у якій Шевельов іронічно полемізує з фантомом “Галини Тарасюк”, за яким стояли ідеологи радянського мовознавства: Інститут мовознавства ім. О. Потебні, І. Білодід та В. Русанівський). Про все це було згадано на презентації двох томів вибраного Юрія Шевельова, розподіленого між стихіями мовознавства (упорядник Лариса Масенко) й літературознавства (упорядник Іван Дзюба). Природно, що перший том, менший за обсягом, належить лінгвістиці, а другий, літературознавчий, більший. Проте сам Ю. Шевельов уважав себе лінгвістом, а літературознавчі розвідки навіть підписував псевдо — Юрій Шерех, про що зауважує Л. Масенко у вступній статті до першого тому.
На початку презентації було показано “живе” інтерв’ю, яке дав Юрій Володимирович на Чернівецькому обласному телебаченні під час свого візиту. На жаль, у Києві, як сказала Лариса Терентіївна, так і не вдалося знайти жодного запису — все знищено. Доводиться констатувати, що постаті Шевельова в Україні й досі не розкрито».

Повну версію статті читайте на сайті: http://slovoprosvity.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1643:ГРУШЕВСЬКИЙ%20УКРАЇНСЬКОЇ%20ФІЛОЛОГІЇ&catid=37:Наша%20книга&Itemid=37