Магія лялькарства чи самотність лялькаря?

У Всеукраїнській щоденній газеті "День" читайте статтю про Міжнародний фестиваль жіночих моновистав «Марія»

У номері Всеукраїнської щоденної газети "День" (№181, п'ятниця, 9 жовтня 2009) опубліковано статтю Д. Дроздовського про Міжнародний фестиваль жіночих моновистав «Марія», який щороку голова Художньої ради НаУКМА народна артистка України Лариса Кадирова проводить на сцені Національного театру ім. І. Франка. Також у статті йдеться і про міжнародну наукову конференцію, що відбулася в рамках Фестивалю до 200-річчя М. Гоголя, зібравши науковців із Великобританії, Хорватії, Польщі, Мексики, Ірану, Росії, України тощо.

"У міжнародній конференції «Магічний вплив М.В. Гоголя на світовий та український культурні процеси» взяли участь відомі науковці, культурологи (О. Пахльовська, Л. Голота, Л. Брюховецька, М. Стріха, Є. Сверстюк, М. Наєнко, І. Оржицький, М. Новикова та ін.), гості з багатьох країн світу.

Треба сказати, що два дні (25 і 26 вересня) стали справжнім бенкетом інтелектуальної думки в гоголівському духовно-естетичному океані. Класик нібито глибше прочитаний у нашій культурі, його вплив важко переоцінити, та водночас і списів через Гоголя поламано чимало. Зрештою, мова йде про добу, коли Україна не мала своєї державності, а Микола Васильович у російській літературі, попри українське походження, часом перетворювався на символ імперського культу влади. Правда, і в російській культурі Гоголю судилося пройти колами пекла, яке вчинили йому критики і його доби, і наступних. Безперечно, письменник зламав традицію російської літератури, яку проклав Пушкін. Безперечно, українській культурі хочеться вписати Гоголя в свій контекст, а зробити це досить важко і легко водночас: важко, оскільки він писав російською мовою, а мова — це вже складова етносвідомості, це феномен, який показує національну специфіку мислення. Для російської мови стиль Гоголя важко переоцінити. Але це з нинішньої точки зору. У свій же час Гоголя ненавиділи за «відступництво» від норм російської мови. Саме це і дає підстави говорити про те, що Гоголь усе ж таки не російський, а руський (як і маємо в Гоголя), навіть український (можна згадати і кепкування з того, що Миколі у школі нелегко давалася російська мова) письменник; він привніс на бал російської імперії українські «вечорниці».

Звичайно, галасливо сваритися через ментальність Гоголя — річ безглузда! Важливіше — адекватно побачити те, що створив письменник, який сміявся часом занадто гірким і до болю трагічним сміхом. Гоголь, який витворив внутрішній театр, видається сьогодні надзвичайно трагічним автором, позаяк лише з самотності на верхів’ях людина може вдатися до вигадування, вимарювання власного духовного світу, що повниться десятками персонажів-двійників, з його пізнішим виявленням на папері".

Повну версію статті читайте на сайті газети "День": http://www.day.kiev.ua/281365/