Про перинатальне здоров'я та бізнес-процеси

Відбувся семінар Українсько-Швейцарської програми в Школі охорони здоров'я НаУКМА "Про перинатальне здоров'я та бізнес-процеси"

Про перинатальне здоров'я та бізнес-процеси

Ірена Грига, керівник Школи охорони здоров'я НаУКМА

У рамках Українсько-Швейцарської програми покращення перинатальних послуг в Україні
27 липня в Школі охорони здоров'я НаУКМА (http://www.sph.ukma.kiev.ua) відбувся семінар "Проміжні результати ситуаційного аналізу, здійсненого у пілотних районах Волинської та Івано-Франківської областей".

З метою оцінки надання медичної допомоги вагітним та новонародженим перед семінаром було проведено візити до пілотних районів на Волині та Івано-Франківщині. Українська експертна група включала керівника Школи охорони здоров'я НаУКМА Ірену Григу, Генерального директора "Групи стратегічного консалтингу" (Strategic Consulting Group або SCG), доцента Києво-Могилянської бізнес школи та Школи охорони здоров'я Олександра Саврука, одну з кращих учасниць маґістерської програми "Менеджмент в охороні здоров'я" Наталку Рябцеву.

Вашій увазі пропонуються деякі нотатки із спостережень і вражень експертної групи.
Фельдшерсько-акушерські пункти (ФАПи), що їх відносять до первинної медико-санітарної допомоги, і які діють на селі, фактично, слід відносити до нульового рівня допомоги. Бо вони занедбані й там майже нема діагностичного чи лікувального потенціалу. Там нам демонстрували фізіотерапевтичну апаратуру, нарікаючи на "поганий" технічний персонал, що не вміє полагодити апаратуру на тривалий час: "...Тільки-но викликали, а воно знов вийшло з ладу...". Демонстрували й оглядові, й маніпуляційні кабінети, де ми спостерігали застарілий інструментарій, роз'їтий хлором.

Дехто з тих, кого ми бачили, попереджені про наш приїзд, мабуть, кидали свої городи і вдягали чисті накрохмалені халати. Частину з них з доброї волі читачі би не відвідували. Хоча зустрічались серед них сильні духом, засмаглі, стрункі від постійних велосипедних "прогулянок" від хати до хати, від села до села медичні працівники, які стверджували "що без роботи вже й скучно". А робота на селі може знайти фельдшера чи лікаря і вдень, і вночі, і в свята. Доводиться лікувати і малого, і старого, надавати і хірургічну, і акушерську допомогу. Тож, популярна сьогодні концепція сімейної медицини на селі уже, до певної міри, працює. Мабуть, ще з часів земських лікарів.

Коли увечері ми зібрались для обговорення побаченого, обмінялись враженнями,  то, нарешті, попустило... Адже цілий день стояв ком у горлі й стискало серце. Такий собі камінь на душі. Ми були одностайні: так не має бути! Пан Олександр робить "стратегічне припущення": ми працюватимемо в "минусовому" полі, тобто можемо покращити ситуацію, скажімо, від "-30" до "-15"...

Головним осередком медичної допомоги для сільських жителів є, як правило, Центральні районні лікарні. По черзі так звані спеціалісти вузького профілю виїзджають у села для оглядів та лікування. Кратність таких візитів у районах різна: від 1 до 2 разів на місяць. Педіатри кажуть, що одного разу на тиждень було б достатньо, але, як бачимо, реальність відрізняється.

Проблеми, з якими ми стикнулися при аналізі фукціонування закладів охорони здоров'я, полягали також у тім, що фінансування названих закладів відбувається "постатейно": чітко визначаються обсяги видатків на заробітну платню, ремонт, ліки, паливо (бензин). За таких, умов керівник закладу не може вільно розпоряджатися наявними коштами. Робота закладів охорони здоров'я оцінюється за архаїчними показниками: за кількістю відвідувань (для амбулаторних закладів) та обертом ліжка (для стаціонарних). При цьому максимум робочого часу медичного персоналу займає "паперова" робота: заповнення численних журналів, статистичних форм.

Як правило, у закладах охорони здоров'я обладнання застаріле, ФАПи, часом, є у непристосованих приміщеннях, де не завжди є водопостачання. Навіть в пологовому відділені однієї Центральної лікарні вода подається після сніданку, обіду та вечері... Гаряча вода - взагалі розкіш. Як жінки перебувають у відділеннях за таких умов? Тим часом, водонагрівач коштує 400 грн... Не всі ФАПи телефонізовані, не завжди там є навіть велосипеди, а там, де є автомобілі швидкої допомоги - існують проблеми з пальним.

Ми побачили неймовірну структуру мережі закладів охорони здоров'я і дивне підпорядкування. В деяких селищах є ФАПи. В деяких - амбулаторії. Останні, як правило, обслуговують кілька селищ. При цьому зарплата фельдшера не залежить від кількості населення. Деякі ФАПи підпорядковані безпосередньо Центральним районним лікарням. Деякі - амбулаторіям. Ми чули, що з 74 ФАПів Горохівського району - 25 можна спокійно закрити. Чули також про с. Іванівку, де ФАП обслуговує 90 осіб.

В кожному районі чули про, так звані, "номерні лікарні" - лікарні, що існують паралельно з Центральними районними лікарнями. Відвідали таку лікарню у Берестечку, на яку виділяють до1/3 від фінансування охорони здоров'я Горохівського району. Разом з тим, лікарня ця розташована на перетині 3 областей: Волинської, Львівської та Рівненської. Відповідно, до лікарні потрапляють люди трьох областей, в той час як механізму взаєморозрахунків між областями не існує. В цій лікарні є портативний апарат ультразвукової диагностики, можливості якого для визначення вроджених вад є обмеженими. У пологовому відділенні лікарні м.Берестечка зареєстровано 6 пологів за червень. В момент нашого відвідання у відділенні були 4 жінки і 3 дітей (відділення розраховано на 7 післяпологових ліжок та 3 ліжка "патології вагітності"). При цьому, згідно штатного розпису, там є 4,5 ставки медперсоналу для забезпечення цілодобової роботи відділення. 20 ліжок вже конвертовано у "соціальні" ліжка - для такого собі будинку престарілих.

Проте, ми назбирали й приклади блискучих інновацій.
Так, ми бачили ефективну керовану інформаційну систему управління у Центральній районній лікарні в м.Ратне. Там комп'ютерна база даних об'єднує в єдину мережу 46 комп'ютерів лабораторно-діагностичного (дані лабораторної діагностики, флюорографії, гастроскопії тощо, ЕКГ) та консультаційного комплексів ("Вагітна жінка", "Педіатрія"). Ця система розроблена фахівцем з інформаційних технологій на основі бази Interbase. Цей фахівець забезпечує належне адміністрування та навчання користувачів. Він -скоромна людина, в якого горять очі, який хоче робити зміни, але під час розмови очевидно, що він навіть не уявляє, наскільки добре є те, що він робить... Адже, скажімо, акушер-гінеколог, приходячи на роботу, видруковує список жінок, які мають з'явитися сьогодні на контрольне обстеження. Він може подивитися, яка кількість жінок належить до груп ризику, з яких причин тощо. Дай Бог Києву дійти цього!

Ми бачили також пологовий будинок у Луцьку. Не могли не відвідати його. Половина мешканців готелю (професори, доценти кафедр акушерства та гінекології), де ми зупинились, приїхали для навчання у Луцькому пологовому будинку. Для нас було важливо побачити найвищий можливий рівень надання медичних послуг для матері й дитини в державному пологовому будинку та встановити вищу точку відліку для такого роду послуг (benchmarking). Інформація на рівні вражень. Пологовий будинок показувала Ганна Іванівна Мікульська, заступник начальника Управління ОЗ Волинської облдержадміністрації. Високий рівень якості надання послуг в пологовому будинку в поєднанні із захопленням особистістю пані Ганни справили неабиякий вплив на нас. Це було винагородою після численних фрустрацій внаслідок знайомства з умовами та ситуацією у районних та сільських закладах охорони здоров'я. Там ми побачили, що пологи сприймаються як родинна подія і фізіологічний процес. Там ми чули, як жінок називали за іменами, а не казали про них "хвора з кровотечею" або "хвора після кесарського розтину". Там ми бачили також білі (фарбовані в біле та чисті) сходи, там персонал стукав у двері, коли хотів увійти до палати. Там - спільне перебування матері та дитини. Там після пологів дитину одразу прикладають до грудей матері. Там батько чи будь-хто інший (мати, подруга жінки), можуть бути присутнімі під час пологів. Народжувати можна у будь-якій зручній позиції (на спині, на боці, сидячі на спеціальному стільчику, у ванні-басейні). Там палати за декором нагадують звичайні кімнати, а в коридорах - фото дітей та щасливих батьків. Там - культ грудного вигодовування, дитини, жінки, родини. Якщо жінка мала кесарський розтин, дитину кладуть батькові на груди аби її організм був готовий до протистояння домашній мікрофлорі. Чи зможе такий батько зрадити дитину, народження якої він бачив та пережив? Чи зрадить він колись дружину?

Наші відвідини тягнуть за собою однозначний висновок: наразі в охороні здоров'я все залежіть від людей, які працюють в певний час в певному місці. Тим часом, вихідна управлінська аксіома стверджує: "проблеми походять із "слабких" систем, а не від "поганих" людей.

Таке враження, що робота протягом наступних трьох років в проекті з покращення перинатальних послуг буде вдячною, адже ми бачили безліч чудових людей, готових покращувати системи та процеси їхньої роботи.

Це підтвердив й семінар, що ми його провели у середу, 27 липня в Школі охорони здоров'я Національного университету "Києво-Могилянська академія".

Ми знову зустрілися з людьми з областей, відпрацювали етапи проходження жінкою системи перинатальних послуг, розглянули роль зацікавлених груп та оцінили так звані критичні до якості показники (critical to quality points). Цікаво, що за експертними оцінками найвищий рейтинг набрали такі аспекти роботи системи надання перинатальних послуг як "зручний розклад роботи", "інформована згода", "наступність у наданні послуг". Названі аспекти вимагають, в першу чергу, зміни акцентів в роботі закладів охорони здоров'я, коли важливою стає цінність "людина - понад усе". В даному разі це - жінка та її ненароджена і народжена дитина.