З відкритим листом на захист НаУКМА звернувся Валерій Шевчук

Закликаю Міністерство освіти до розважливості, розуму й пошани до того, що мали, відтворили і маємо, бо той, хто руйнує культурні традиції, може по-праву назватися ретроградом та ренегатом. Історія таких речей не забуває.

До мене дійшли вісті, що Міністерство освіти і науки України збирається проводити репресивно-нівеляційні заходи щодо Києво-Могилянської академії, законного і єдиного спадкоємця великої культурної традиції українського народу в XVII-XVIIІ ст., що була серцевиною духовного життя нашого народу,більше того, значною мірою впливала на просвіту й культуру тодішніх менш розвинутих московитів, сербів, молдаван, і я не думаю, що в Міністерстві цього не знають. Тому, як почесний професор Києво-Могилянської академії, дослідник її історії та культурної спадщини, вважаю за необхідне донести псевдореформаторам із Міністерств такі факти:
1. Києво-Могилянська академія була заснована з метою введення цього високого навчального закладу в систему західноєвропейської освітньої культури, у такий спосіб уводячи Україну до загальноєвропейського культурного контексту.
2. Для цього було введено для наукового, освітнього та літературного вжитку латинську мову, яка в той час об’єднувала освічених людей в Європі – в такий спосіб і творився спільний культурний простір.
3. Києво-Могилянська академія користувалася патронатом гетьманів, чільників Козацької держави, та коштами меценатів, зберігаючи водночас автономію. До викладів можна було додати ті чи інші предмети, але не можна було руйнувати загальну освітню систему.
4. Київська академія мала свої традиційні обрядові дійства: дискурси, диспути, рекреації, відзначення закінчення учбового року, театральні вистави, декламації, конґрегаційні присяги та інші урочистості.
Відроджуючись із постанням Незалежності, Києво-Могилянська академія, з одного боку, прийняла вищеперераховані культурні традиції, аз іншого, пристосувала їх до сучасних потреб:
1. Києво-Могилянська академія нового зразка поставила собі за мету вписатися в систему не регіональної, а світової освітньої системи, не оминаючи й місцевих, власне, українських традицій.
2. Латинська мова, хоча й вивчається в академії, заступилася новою, спільною для міжнародного спілкування – англійською, відтак посилено її вивчення із перевіркою початків такого знання при вступних екзаменах.
3. Києво-Могилянська академія користується коштами, як держави, так і меценатів для свого забезпечення і має свою автономну структуру.
4. Києво-Могилянська академія має університетську структуру і плекає свої обрядові дійства.
До речі, на таких засадах працюють Краківський та Віленський університети.
Через це намагання знищити цю нашу закорінену у віках культурну традицію українського народу можна вважати не лише недомислом чи верхоглядством міністерських чиновників, але й непростимим злочином щодо святинь нашого народу та його культурної традиції.
Відтак закликаю Міністерство освіти до розважливості, розуму й пошани до того, що мали, відтворили і маємо, бо той, хто руйнує культурні традиції, може по-праву назватися ретроградом та ренегатом. Історія таких речей не забуває.
 
Валерій ШЕВЧУК,
доктор honoris causa Львівського університету,
почесний професор Києво-Могилянської академії
та Житомирського університету,
лауреат премії ім. Т. Шевченка,
фондів Антоновичів та ім. Т. Шевченка,
премії «Визнання»,
літературних премій ім.. М. Коцюбинського, О. Пчілки, Є. Маланюка, А. Кримського, О. Копиленка, І. Огієнка, кавалер двох орденів Ярослава Мудрого, заслужений для польської культури