Світла людина

11 січня 2011 року з 11.00 у київському міському Будинку вчителя (вул.Володимирська,57) відбудеться прощання з Михайлиною Хомівної Коцюбинською. З 12.00 у Володимирському соборі(бул.Тараса Шевченка,20) почнеться відспівування

Не стало Михайлини Хомівни Коцюбинської – людини з «армії світла».

Вона була з покоління «шістдесятників», власне – з тієї його частини, яку світ ловив, але не впіймав. Доброзичливість, навіть лагідність у ній гармонійно поєднувалися з мужністю: Михайлина Хомівна на собі відчула, що таке тиск тоталітарної машини, яка призначена розчавлювати особистість. Коцюбинську не розчавили. Вона завжди залишалася сама собою.

За тиждень до смерті Михайлина Хомівна, почесний доктор Національного університету «Києво-Могилянська академія», надіслала нам слова підтримки. Вона швидше і краще за багатьох зрозуміла, що «временщики» від освіти хочуть нас уніфікувати, зробити такими, як усі. Вона взагалі вважала, що зло не повинно залишатися без відповіді. Що «армія світла» в години небезпеки має бути мобілізованою.

Михайлина Коцюбинська багато встигла зробити як літературознавець. ЇЇ двотомник «Мої обрії» вчена рада НаУКМА в 2006 р. висунула на здобуття Шевченківської премії, - і ця неординарна праця була тоді пошанована високою відзнакою. Надзвичайно багато зробила Михайлина Хомівна і як архівіст. Без її дослідницьких зусиль ми навряд чи мали б таке блискуче з погляду упорядкування й коментування видання творчого спадку Василя Стуса. Та й взагалі, значення її «муравлиної» роботи як філолога з часом ставатиме все очевиднішим.

Михайлина Коцюбинська багато років співпрацювала з Могилянкою, брала участь у наукових конференціях, мала тут публічний діалог зі студентами й професорами.

Той, хто її знав, обов’язково збереже в душі світло її особистості. Всі ж інші матимуть змогу читати книги Михайлини Хомівни і спомини про неї. Безперечно, це легендарна постать в українському світі ХХ-ХХІ століть!