Резонансне інтерв’ю Президента НаУКМА

Сергій Квіт розмірковує про Могилянку як загрозу «русскому миру»

Зокрема, у розмові з Наталею Лебідь йдеться:

- Держава не фінансує не тільки PhD-програми, вона не дає ані копійки на реставрацію корпусів Могилянки. Тому зараз ви, наскільки мені відомо, змушені шукати спонсорів та меценатів для збору коштів…

- Бачите, історія всіх видатних університетів світу пов’язана з іменами благодійників, які їх підтримували чи підтримують. Так є і з Гарвардом, і з Принстоном, і з Кембриджем, і з Сорбонною. Якою була б вища освіта чи медицина, приміром, Сполучених Штатів, якби не допомога меценатів, я взагалі не уявляю. Це нормальна практика. Тож наші кроки зі збору коштів є продовженням того, що роблять в усьому світі – ми повинні показати багатим людям, на що вони можуть витрачати кошти. І що це дуже почесно – вкладати гроші у майбутнє держави, бо їхні імена залишаться тут назавжди. Саме вчора в НаУКМА надзвичайно успішно відбувся перший благодійний вечір в рамках великого проекту «Реставрація», спрямований на відродження всіх наших одинадцяти історичних будівель, у першу чергу – найвідомішого Староакадемічного корпусу.

- Та навіть якби 20 років тому Києво-Могилянська академія не відновила свою діяльність як навчальний заклад, держава чи місто мали б подбати про ваші корпуси як про пам’ятки архітектури. Але ж цього ніхто не робить…

- Держава не робить, бо на це немає коштів. З певного погляду це можна зрозуміти, бо українська економіка перебуває в кризовому стані. Саме тому держава дійсно повинна була б створити такі умови, за яких університети могли б диверсифікувати джерела матеріальних надходжень, якщо немає допомоги «живими» грошима. І це так само мало б відбиватися у законодавстві про вищу освіту. До того ж, це обов’язкова умова, - для того, щоб бути сильними, університети повинні в повній мірі стати вільними, включно з академічними свободами, справжнім студентським самоврядуванням, належним суспільним статусом, спроможністю вести власну соціальну політику. Тобто матеріальні ресурси – це не все.

Повний текст та коментарі можна прочитати тут