Архів новин 2004 - 2012
Почесний гість КМА Ян Марінус Вієрсма відповів на актуальні питання
Голландський політик, історик, колишній депутат Європейського Парламенту прочитав у Могилянці публічну лекцію «Сім років членства східноєвропейських країн в Європейському Союзі. Погляд з ЄС»
Ян Марінус Вієрсма – голландський політик, історик, колишній депутат Європейського Парламенту, віце-президента Європейського Форуму за Демократію і Стабільність. Також він є багаторічним членом лейбористської партії, колишнім головою Партії Європейських соціалістів, членом Комітету Європарламенту із закордонних справ підкомітету Європарламенту з безпеки та оборони. Член парламентських комітетів ЄС з приєднання Румунії та Молдови.
Нещодавно він на запрошення Кафедри ім. Жана Моне НаУКМА відвідав Київ та Львів, де взяв участь у конференції Української асоціації європейських студій. У Києво-Могилянській академії він прочитав публічну лекцію «Сім років членства східноєвропейських країн в Європейському Союзі. Погляд з ЄС».
Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з цим почесним гостем КМА.
- Пане Яне, якою мірою результативність євроінтеграційних зусиль України залежить від рівня освіченості української молоді?
- Нині найбільша підтримка євроінтеґраційним зусиллям України – це молоді люди, які зібралися тут, у стінах Києво-Могилянської академії. Вони можуть поширювати об’єктивну інформацію про себе та свою країну, використовувати соціальні мережі, щоб впливати на громадську думку, на політиків і реформувати країну. Майбутнє – за молодими людьми, добре освіченими, вмотивованими працювати саме тут, у своїй країні. І завдання політиків – забезпечити молодими людям можливість отримати гарну освіту, гарну роботу у своїй країні, мати можливість змінювати ситуацію у своїй країні. Якби я був молодим українцем, я б використовував всі можливості тиску на політиків, щоб вони над цим працювали. У мене викликає занепокоєння, що в Україні небагато молодих людей зацікавлені у співпраці з політиками та політичними партіями, оскільки рейтинг довіри до них дуже низький. Але співпраця між політикумом необхідна для молоді, щоб ефективно захищати свої інтереси.Політики не можуть розтринькувати наше спільне майбутнє, вони мають працювати під контролем суспільства, в якому молодь, особливо студентська, відіграє ключову роль. На щастя, за останні 15-20 років ситуація кардинально змінилася – і я маю на увазі не лише Україну. У глобальному світі, де існують можливості отримання різної, в т.ч. альтернативної, інформації, вже не існує можливостей для нав’язування однієї думки, панування однієї ідеології.
- Чи є, на Ваш погляд, незалежні університети тією реальною суспільною силою, яка не лише формує майбутнє нації, а й фактично впливає на вектор розвитку тієї чи іншої країни?
- Я вважаю, що незалежні університети, які надають якісну освіту і орієнтовані на глобальний світ, як КМА, дуже важливі для країни. Ви виховуєте нове покоління молодих людей, які інтернаціонально орієнтовані, мають хорошу освіту, стажувалися чи навчалися закордоном, добре володіють англійською… Це – майбутнє вашої держави. Так само є і в Китаї, Росії чи Словаччині.
Для майбутнього будь-якої країни головне – добре освічене молоде покоління: усі батьки хочуть, щоб їх діти отримали гарну освіту. У таких країнах, як моя, де демократична традиція є усталеною, сфера освіти є пріоритетною. У Китаї, США чи Словаччині витрачаються великі кошти на освіту, тому що ці інвестиції у перспективі творять високорозвинене суспільство, конкурентоспроможне у світі. Україна також потребує добре освічених, ерудованих науковців, бізнесменів, політиків – людей, які налагоджували б міжнародну співпрацю. І якщо говорити про Києво-Могилянську академію, то тут є всі передумови для творення такої генерації – багато міжнародних проектів, висока якість освіти та самого навчального закладу, добрий рівень володіння англійською мовою.
Я вважаю, що інвестування у такі університети, як Могилянка – «інтернаціонально» орієнтовані, добре інтегровані у міжнародний освітній, комунікаційний простір – це важливо для України, адже усі ваші студенти – дуже освічені люди. На прикладі інших країн – моєї рідної Голландії, Сербії – я бачив, наскільки важливо давати студентам можливість вільно виражати свої думки, вільно спілкуватися, працювати фахово та за покликанням – вчителем, юристом, економістом, журналістом. Тому я вважаю, що надання якісної, сучасної освіти є справедливою вимогою і необхідною запорукою розбудови демократичного громадянського суспільства.
Люди, незалежно від соціального чи освітнього рівня, завжди мають власну думку щодо речей, які для них важливі – навчання дітей, роботу, здоров’я, безпеку. Звичка вільно висловлювати цю думку, повага до думки іншого формується саме у студентському середовищі. Ось чому я підтримую КМА та такі ж незалежні університети в інших країнах. А політики у будь-якій державі мають забезпечувати можливість для всіх громадян вільно висловлювати свої думки.
Українські політики, високопосадовці, бізнесмени намагаються відправити своїх дітей вчитися закордоном. Це свідчить про їхню недовіру до української освітньої системи. Чи є в Нідерландах надання якісної вітчизняної освіти приорітетом для держави?
Ми маємо близько двадцяти університетів. Батьки, як правило, віддають перевагу вітчизняним університетам, навчання за кордоном має на меті покращення англійської мови. Скажімо, моя донька навчалася за обміном у коледжі в США, і лише протягом року. Дипломи переважної більшості наших університетів визнаються скрізь, а не лише у межах нашої країни. Отже, ми намагаємося підтримувати якість наших університетів на гідному рівні. Освітнє поле у нас, так би мовити, рівномірне: ми не маємо явних університетів-лідерів (як Оксфорд і Кембридж у Англії), натомість у нас усі виші на приблизно одному, гідному рівні. І якість диплому, незалежно від того, чи йдеться про університет у Антверпені чи Амстердамі, є рівно високою. У Нідерландах і держава, і суспільство розуміють, чому необхідно витрачати так багато коштів на освітню галузь. Звичайно, ситуація в Україні дещо інакша: ваші інституції, в тому числі освітня система, знаходяться у стадії формування чи реформування, тому можливостей повноцінно фінансувати освіту ви ще не маєте. Але я впевнений, що ситуація буде змінюватися, ви будете «рости».
Звичайно, існує питання пріоритетів. Як я вже зазначав, у Нідерландах політики дбають і про інші соціальні проекти - підтримку системи охорони здоров’я, забезпечення роботою, тощо. Проте, освіта залишається першорядною турботою. Я сподіваюсь, що Україна через певний час теж до цього прийде. Треба не лише забезпечувати освіту матеріально – необхідно створювати умови для чесної та прозорої конкуренції університетів. Якщо ви хочете робити великі гроші, ви не можете експортувати лише яблука чи шовк, вам необхідно експортувати високотехнологічні товари чи послуги, конкурентоспроможні на міжнародному ринку. І тут запорука успіху – добре налагоджена та профінансована система освіти.
Також університети повинні мати автономію. Наприклад, у сфері науковій: якщо політика буде диктувати науковцям теми їх досліджень – ви ніколи не зробите відкриття, гідного Нобелівської премії. Наука потребує свободи, щоб вийти поза консервативні рамки – і лише це принесе результати.
Зараз університети занадто комерціалізовані, наукові дослідження провадяться в основному на замовлення компаній, за плату та задля отримання прибутку. Напевно потрібен розумний баланс, адже насправді дослідники мають мати свободу для експериментів.
- З огляду на нинішні непрості перипетії, що кояться нині у трикутнику ЄС-Україна-Росія, можливо прогнозувати, що геополітичний вектор України з проєвропейського зміниться на промосковський? Чи йдеться лише про побоювання?
- Я думаю, що головний вибір України – куди йти, на: Захід чи на Схід, однозначно має бути рішенням її громадян. Співпраця з Росією не виключає співпраці з ЄС, але угода про Зону вільної торгівлі – це інша справа. Якщо договір з ЄС буде підписано, нам стане набагато легше співпрацювати, якщо ні – співпраця ускладниться. Такими є міжнаціональні правила співпраці. На даному етапі і ЄС, і Україна зацікавлені в тому, щоб поглиблювати співпрацю. Якщо ж договірний процес з Україною буде призупинений чи перерваний – від цього не виграє ніхто.
Я також свідомий того, що Україні необхідно покращувати стосунки і з Росією. Але, якби я був вами (сміється – Авт.), я б прагнув зробити ці стосунки відкритими і прозорими. Я не хочу, щоб Україна була під впливом Росії чи ЄС. Ваша країна протягом довгого часу була привласнена кимось іншим. Зараз я оптимістичний щодо майбутнього України, бо вона і досі виправдовує сподівання: змінюється влада та суспільство, зміцнюються громадянські інституції… Але я був би проти того, щоб надавати Україні якісь права чи преференції у разі, якщо вона не буде виконувати вимог.
Запитувала Ганна Трегуб