Професор Джеймс Гіббс:"Дедалі більше студентів цікавляться природоохоронною наукою"

Нещодавно Могилянку відвідав відомий спеціаліст з біорізноманіття, який прочитав лекцію і дав ексклюзивне інтерв’ю

Про вченого:

На кафедрі екології НаУКМА, на запрошення якої професор Гіббс завітав до України, на основі цих матеріалів молода викладачка, випускниця НаУКМА Олена Тарасова розробила і третій рік поспіль викладає англомовний курс "Природоохоронна наука» для магістрантів першого року навчання.

- Пане Джеймсе, розкажіть про галузь природоохоронної науки. Як відомо, це одна з наукових дисциплін нового покоління. Яким є її значення для сучасного світу?

- У 1950-х рівень забруднення довкілля у США призвів до розуміння необхідності змін. Почалися перші спроби захисту навколишнього середовища,і до 1979-х ця діяльність вже стала державною політикою.З’явилося розуміння, що швидкі економічні прибутки можуть призводити до негативних наслідків у майбутньому. Багато заходів щодо захисту навколишнього середовища коштують дуже дорого, але їхній вклад у якість життя в нашому майбутньому дорожчий.

Зазвичай, люди турбуються про нагальні потреби – добробут, сім’ю, – але з технологічним розвитком необхідно, щоб кожен замислювався про більш загальні задачі людства у тривалішій перспективі. Наприклад, тигри можуть зникнути вже через 15-20 років, і без них та багатьох інших видів світ стане біднішим, так само як місто стане біднішим без дерев.

Швидке економічне зростання може призвести до вимирання усього живого в країні, і цією проблемою варто опікуватися. Центральне поняття цієї дисципліни “біологічне різноманіття” з’явилося лише на початку 1990-х, коли світ раптово зрозумів, що багато біологічних видів знаходяться під загрозою зникнення. Наслідки цього сильно б’ють навіть по економіці, адже 10% світової економічної вигоди отримується з дикої природи. Вона робить для нас багато безкоштовно – наприклад, очищує воду чи повітря. Людина, що звикла думати про себе як про царя природи, є дуже молодою істотою в світі цієї природи. Добре, що дедалі більше студентів цікавляться цією дисципліною, вона необхідна для збереження світу, в якому ми живемо.

- Чому вона вводиться саме на університетському рівні? Чи варто впроваджувати її в НаУКМА?

- В будь-якому суспільстві університети є саме тими осередками, де мають з’являтися ідеї, які можуть покращити це суспільство. Ця дисципліна почалася всередині університетів, коли біологи спробували співпрацювати з політологами та юристами з приводу важливих питань навколишнього середовища. Під час моїх лекцій у НаУКМА я був вражений рівнем ентузіазму й вигадливості ваших студентів щодо впровадження цього предмету, він справді цікавий для них. Я, як американський професор, викладаю, роблю дослідження та слугую своєму суспільству, і вам треба прагнути розвивати дослідження в університетських стінах та служіння суспільству, пропонуючи ідеї для вирішення реальних проблем, адже ви маєте чудову студентську базу.

Ще декілька слів хотів би додати до вже сказаного. Університет має виховувати діяльну, активну людину. І природоохоронна галузь - це хороший приклад поєднання наукового дослідження та служіння на користь суспільства та світу, в якому всі ми мешкаємо. Наприклад, на Галапагоських островах я та мої колеги, серед яких були й студенти, почали вивчати тамтешніх черепах з наукової цікавості, але зрозуміли, що цим тваринам потрібна допомога у виживанні. Влада в тих місцях отримує величезні прибутки від туризму, тому зацікавлена у збереженні унікальних видів тварин. Наше дослідження допомогло у збереженні цих черепах. Також ми проводили дослідження на Алтаї. Там ми допомагали зберегти ірбісів (снігових барсів), на яких нещадно полюють браконьєри. Отже, наш науковий інтерес поєднався з потребами місцевої громади.

- Ви торкнулися теми знищення зелених зон у містах. Наприклад, в Києві приватні забудовники знищують сквери та частини парків, переслідуючи мету швидкого збагачення. Чи зберігають та цінують зелені зони міст в Америці?

- У Нью-Йорку вулиці, де менше дерев, це ті, де частіше відбуваються злочини, важко переносити літню спеку, там живуть бідніші люди. Дерева варто саджати навіть з міркувань їхньої економічної вигоди. Це місто найбільш з усіх своїх чеснот пишається Центральним Парком, витрачаючи величезні гроші на утримання цього острівку природи. Так само, витрачаються великі гроші на збереження лісів довкола міста, і це теж правильно, бо це все одно дешевше, ніж вирішення проблем з водою, коли таких лісів немає.

Двадцять років тому усі сміялися над Коста-Рікою, яка будували парки у містах за подібним планом, тоді як інші країни вирубували ліси. А сьогодні там розвивається еко-туризм, цій країні заздрять. Дива урбаністичної архітектури виглядають живими лише з острівками природи поряд, їхнє поєднання робить місто неймовірним за красою.

У Києві так само мають залишатися зелені зони. І вони мають бути в самому місті, щоб жителі могли завжди прийти до них та відпочити від стресів сучасного життя.

- Отже, збереження природи та балансу екосистем вигідне як економічно, так і психологічно?

- Безумовно. Пацієнти у лікарнях видужують у різному темпі, залежно від того, що у них за вікном – парк чи проспект. Так само студенти, які мають можливість відвідати зелену зону біля університету, навчаються краще. Науки, які це досліджують, – це психологія навколишнього середовища (environmental psychology), психологія природоохорони (conservation psychology). За їхніми даними, багато сучасних психологічних хвороб виникають через постійні стреси та неможливість бувати на природі. Хороше самопочуття пов’язане з цим напряму, хоча і не повністю. Наприклад, я жив по півроку у лісі в наметі, і скажу вам, що це досить важко витримати.

- 2011 рік назавжди лишиться в пам’яті людства завдяки аварії на ядерній стації в японській провінції Фукусіма. Українці ж понад 25 років живуть, долаючи наслідки подібної катастрофи на Чорнобильській АЕС, радіація з якої нині викликає жахливі проблеми зі здоров’ям навіть в молодих людей. Чи може природоохоронна галузь зарадити в такій ситуації?

- Україну спіткала катастрофа, масштаби прямих та побічних наслідків якої ніхто не може спрогнозувати навіть сьогодні. Природа є чимось заспокійливим та помічним у сучасному світі, а після Чорнобиля українці отримали радіоактивні ліси навколо Києва. Світ зрозумів ризики атомної енергії на прикладі України, але навряд чи збагнув обсяги особистих трагедій людей, які тут живуть. Має пройти багато часу для видужання.

Розмовляв Євген Білик