Всеукраїнська наукова конференція «Захист прав людини в умовах збройних конфліктів»

Деталі

Дата публікації: Понеділок, 01 лютого 2016, 20:33

 Чи має Україна ефективні правові механізми захисту своїх громадян у військових конфліктах?

Пошуку відповіді на це питання була присвячена Всеукраїнська наукова конференція «Захист прав людини в умовах збройних конфліктів», організована Центром міжнародного захисту прав людини НаУКМА в межах Днів науки-2016.

Його керівник Мирослава Антонович, доктор права, доцент факультету правничих наук НаУКМА, та її колеги прокоментували результати конференції.

Мирослава Антонович:

Захист прав людини в умовах збройного конфлікту – тема, на жаль, надзвичайно актуальна в Україні, і з царини суто теоретичних дискусій вона перейшла у площину пошуку практичних механізмів. Природньо, під час конференції ми торкнулися і теми збройних конфліктів назагал, і міжнародного гуманітарного права, яке саме і спрямоване на полегшення долі людей під час військових дій. Дискутували питання відповідальності держав та індивідуальної відповідальності за порушення прав людини, котрі неминуче супроводжують війни. Дуже цікавим було обговорення і абсолютно нової теми, яка у нас виникла у зв’язку з агресією Російської Федерації - теми правового статусу внутрішньо переміщених осіб. Дуже важливе питання, яке було розглянуто, - це питання юрисдикції Міжнародного кримінального суду, яке зараз актуальне для України у зв’язку з тим, що ми не ратифікували статут Міжнародного кримінального суду. Окреме коло питань стосувалося проблематики гібридної війни як нового виклику і для України, і для світу. Україна це називає «антитерористичною операцією», але всі ми розуміємо, що відбулася агресія через окупацію – спершу окупацію Криму, потім окупацію частини Донецької і Луганської областей. Ми обговорювали питання територій з невизначеним правовим статусом. Саме гібридна війна має своїм наслідком те, що Україна не має ефективного контролю над частиною своєї території: має суверенітет над окупованою територією, але не може здійснювати там ефективне управління.

Катерина Крахмальова:

Незважаючи на те, що сама по собі концепція гібридної війни є порівняно новою і в українському контексті вона з’явилася вперше, тим не менше, всі юридичні механізми, які дозволяють у сукупності, з часом забезпечити захист своїх прав, відомі. Наприклад, коли декілька десятиліть тому був конфлікт на території Кіпру, в його результаті необхідні концепції і механізми уже були напрацьовані. Таким чином, ми можемо з усього узагальненого, проаналізованого міжнародного досвіду запозичувати ці основні ідеї і на їх основі будувати захист українських громадян.

Конкретні механізми захисту залежать від характеру порушень. Якщо ми говоримо про порушення прав людини в контексті Європейської Конвенції з прав людини, то там, наприклад, є право власності (перший протокол, стаття перша). Не всі інші міжнародні інструменти дозволяють так само ефективно захищати це право. Відповідно, у випадку порушення прав власності ефективним механізмом може бути звернення фізичних чи юридичних осіб до Європейського суду з прав людини. Якщо ж ми маємо справу з порушенням міжнародного гуманітарного права, то тоді тут будуть задіяні інші правові механізми - захист постраждалих буде відбуватися вже в рамках притягнення винних до кримінальної відповідальності у національних судах. Якщо ж вони виявляться неспроможними це зробити, тоді можуть бути задіяні міжнародні суди.

Юлія Аносова, аспірантка кафедри міжнародного права і спеціальних правових наук НаУКМА:

Також важливо диференціювати суб’єкти відповідальності. Важливо знати, що є індивідуальна відповідальність та відповідальність держав. І для України важливо знайти правове підґрунтя, спираючись на яке, можна притягти до відповідальності Російську Федерацію як державу, її керівництво та задіяних у гібридній війні осіб.