Тези лекції голови Правління Transparency International Хосе Уґаса

Деталі

Дата публікації: П'ятниця, 10 червня 2016, 10:30

У Києво-Могилянській академії відбулася відкрита лекція голови Правління Transparency International Хосе Уґаса, одного з провідних антикорупціонерів світу.

Свого часу він, як Спеціальний прокурор Перу, притягнув до кримінальної відповідальності чинного тоді президента Альберто Фухіморі.

В межах свого візиту до України Хосе Уґас запланував зустрічі з першими особами держави та керівниками правоохоронних структур.

Він закликав українську владу дослухатись до його рекомендацій та порад.

Основні тези виступу Хосе Уґаса в Києво-Могилянській академії.

«Я б хотів поділитися з вами деякими власними роздумами про феномен «великої корупції». Якщо ви боретеся з корупцією, то повинні мати терпіння. Я почав свою активістську діяльність у 18 років, а перші результати побачив у 40.

Скоріше за все, ви чули про Transparency International. Це глобальна коаліція, завдання якої – пропагувати чесність і прозорість. Сьогодні ми присутні в 114 країнах.

Дехто з вас, напевно, знає про CPI – індекс сприйняття корупції від Transparency International. Ми щороку складаємо рейтинг щодо позицій кожної країни в світі згідно з відчуттям корупції у її громадян. Важко виміряти реальну корупцію. Але, виходячи з мого досвіду, відчуття, як правило, відповідають реальності. Ми зіштовхнулися з тим, що уряди різних країн ненавидять наш індекс, нас зневажають, керівники держав говорять, що цей рейтинг нічого не вартий. Натомість ми оцінюємо кожну країну за шкалою від 0 до 100. 100 – це повна прозорість, а 0 балів – повністю корумповане середовище.

У рейтингу 2015 року Україна отримала 27 балів. Це погана цифра, відчуття корупції у людей дуже високе. На цій карті видно, що 2/3 світу дуже корумповані, такі ж, як Україна. Дуже багато тієї «великої корупції», яка негативно впливає на весь світ. Здебільшого на ті країни, які розвиваються і яким треба подолати бідність і нерівність.

Що ж таке «велика корупція»? Це системна, структурна корупція. Нещодавно наша організація розглядала найгірші випадки корупції в усьому світі і провела конкурс «Великий корупціонер». В. Януковича на глобальному рівні визнали переможцем понад 51 мільйон користувачів інтернету, визнали чемпіоном з «великої корупції»! Такі люди, як В. Янукович, зловживають повноваженнями, які ведуть до особистого збагачення. Вони мають владу, а отже – доступ до ресурсів. Перелік цих ресурсів крадіїв – величезний. Тому і суми сягають мільярдів доларів.

Крім того, «велика корупція» - це серйозні зазіхання на права людини. Бо ці гроші окремі особи крадуть у бідних людей, які працюють за копійки. Крадії везуть гроші до країн першого світу і ведуть там розкішний спосіб життя. Ці гроші, що є продуктом корупції, потім потрапляють до Великої Британії, Італії, Іспанії, Швейцарії. Більшість офшорних юрисдикцій, куди корупціонери везуть гроші, або куди вони через корпоративні механізми переводять їх, знаходяться у країнах першого світу. Тому це глобальна проблема.

Ще одна з рис «ВЕЛИКОЇ КОРУПЦІЇ» полягає в тому, що, як правило, цих людей ніхто не карає. На жаль, найчастіше безкарність – це єдине, що чекає на представників «великої корупції». Чому? Бо вони є президентами, прем’єрами, вони утримують судову владу.

Чи пам’ятаєте Альберто Фухіморі? Це колишній президент Перу, перуанець японського походження. З ним нашою країною керував Владиміро Ленін Монтесінос. У молоді роки Монтесінос був радником командувача збройними силами Перу, але його спіймали, коли він продавав таємну військову інформацію.

Його посадили до в’язниці, де він не просто сидів, а вивчав право. І ось, коли його звільнили, він став знаменитим адвокатом, але захищав здебільшого наркоторговців. В результаті Монтесінос познайомився з Альберто Фухіморі і той покликав його до себе працювати. Колишнього захисника наркоторговців призначили радником президента, покликали на боротьбу з наркоторгівлею. Перу є одним з найбільших виробників кокаїну в світі, тому ви можете зрозуміти рівень впливу цієї діяльності на мою країну. До речі, тепер донька Фухіморі хоче стати президентом. Побачимо, чи їй це вдасться.

Чому Фухіморі став диктатором? У нас було декілька військових переворотів, отож авторитарні традиції певною мірою могли пояснювати деякі з тих речей. Через рік Фухіморі відкинув всіх конгресменів, звів роботу Конгресу нанівець, почав втручатися в роботу судової влади. Водночас, стали ходити чутки про корупцію, журналісти робили розслідування. Але нічого не сталося, бо нові судді, яких призначив Фухіморі були їхніми суддями. Потім Фухіморі змінив Конституцію, щоб дозволити собі ще двічі бути президентом. Крім того, його «колега» Монтесінос кришував наркотрафік. Це все тривало до 2000 року.

Але тоді щось трапилося. Опозиціонеру передали відео і він зміг показати його на одному з телеканалів. У цьому фільмі Монтесінос платив 10 тисяч доларів конгресмену, щоб купити його голос. Людям цього було достатньо. Їм набрид цей режим, вони стали виходити на вулиці. Отож, Монтесінос втік. Натомість президент заявив по телебаченню, що Монтесінос був зрадником, а сам Фухіморі нічого не знав. Потім президент проголосив дострокові вибори. Ситуація для нього почала погіршуватися.

Несподівано уряд Швейцарії дав інформацію про поступлення 45 мільйонів доларів на рахунок Монтесіноса у Цюріху. Саме в той час мене призначили прокурором. Тодішній міністр юстиції був моїм другом та професором в університеті. Фухіморі попросив його знайти адвоката. який розуміється у кримінальному праві. Фактично, сам Фухіморі мене і призначив. Я запросив до себе в команду своїх колишніх студентів, молодих юристів і ми почали працювати.

Наша гіпотеза спочатку полягала в тому, що це – прояв широкомасштабної корупції, що роками мала місце в Латинській Америці. Ми почали розслідувати справу Монтесіноса, зібрали інформацію, яка вже була в руках журналістів-розслідувачів. І зрозуміли, що маємо справу не з невеликою групкою корумпованих службовців. Ми склали пазл і побачили, що це все – піраміда, на верхівці якої знаходиться наш президент, Монтесінос та головнокомандувач збройних сил. Наша держава була охоплена кримінальною мережею.

Голова Конгресу відповідав за ситуацію в парламенті і зв'язок із власниками ЗМІ. В Перу на той час було дев’ять телеканалів, він мав контроль над вісьмома. Представники каналів виходили з офісу Монтесіноса з повними мішками, набитими купюрами, для того щоб їхня редакційна політика відповідала інструкціям уряду.

Суддів використовували, щоб мати безкарність, вони були «сторожовими псами» режиму, заводили справи проти інакодумців. Генерали відповідали за дії поліції та армії, а також за гроші від наркоторговців, бо регіон, де виробляють кокаїн – зона надзвичайних дій. «Велика корупція» тісно пов’язана з порушенням прав людини. Фухіморі і Монтесінос створили парамілітарні групи, які почали вбивати людей, підозрюваних у тероризмі. У нашій країні на той час функціонували два терористичних угрупування. Під час одного з перших рейдів було вбито восьмирічного хлопчика, багато жінок. Потім вони перейшли на лідерів профспілок і підприємців, які були «незручними». Це була дуже складна структура. Під час панування Фухіморі кримінальна мережа перебрала на себе керівництво Перу.

Ця справа мала ще одну важливу рису – все знімалося на плівку. Всі хабарі, які давав Монтесінос, були відзняті на камеру. Це була його маніакальна пристрасть. Тому доказів ми отримали вдосталь.

Ми почали справи проти 1500 осіб і приблизно 15 відсотків з них сіли за грати. На той час, коли я покинув свій пост, ми повернули у країну 150 мільйонів доларів з офшорів Швейцарії, Мексики та Люксембургу і заморозили 205 мільйонів доларів закордоном. Мої наступники повернули до країни 350 мільйонів.

Монтесінаса спіймали у Венесуелі, їх засудили разом з прокурором, спікером, декількома суддями Верховного суду. Фухіморі отримав 25 років, Монтесінос – 25 років, голова Верховного суду – 12 років, прокурор – 10 років, головнокомандувач – 25 років. По 8-12 років отримали власники телеканалів. Також сіли за грати керівники поліції.

Я часто розповідаю про цю справу, адже ця історія боротьби з корупцією є позитивною. Чому це стало можливим? Коли людина при вдалі, вона впевнена, що контролює все. Президент сподівався, що може контролювати й мене. Але нічого не вийшло. Ми часто чуємо, що з корупцією важко боротися. Перш за все, потрібна політична воля. Якщо такої волі немає, народ повинен згенерувати її та тиснути на владу. Друге – незалежні слідчі. Потрібні чисті люди у владі, в уряді, журналістиці. Треба посилювати інституції, будувати коаліції, укладати угоди. Є чудова формула від проф. Роберта Кліттера– «Засмажити велику рибу». Люди мають зрозуміти, що і недоторканних можновладців можна віддати під суд.

В Індонезії функціонує одна потужна організацію – КРК, Агенція з викорінення корупції. У них є 750 працівників, достатньо ресурсів. Вони мають прокурорські повноваження, проводять розслідування та моніторинг дій державних органів. Коли влада хотіла припинити їх діяльність, люди масово вийшли на вулиці.

Ви, українці, маєте два антикорупційних органи: Національне агентство з питань запобігання корупції, яке досі не функціонує і НАБУ(Національне антикорупційне бюро). Цікаво, що НАБУ контролюється парламентом і має звітувати перед урядом. Коли я чую слово «контролюється», то починаю нервуватися. Якщо незалежна комісія веде розслідування, а її хтось контролює, це вже халепа. Я розумію, що український парламент – не найкращий в світі. І якщо ці люди будуть контролювати агенцію, яка має вести розслідування та віддавати під суд корупціонерів, то треба добре подумати про мету, склад і структуру цієї агенції. Не знаю, як можна вирішити цю дилему. Також є багато питань щодо Генерального прокурора України, якого було призначено на особливих умовах. За часи правління Януковича відбувалися масштабні розкрадання державних коштів та була побудована руйнівна для країни корупційна система. Сьогодні вже друга половина 2016 року, а українська правоохоронна система не показала результатів: жодного обвинувального вироку щодо організаторів та високопосадовців, жодного долара не повернуто державі цьогоріч. Правоохоронна система поводиться пасивно, частіше перебуваючи в ролі спостерігача, кримінальні провадження відкриваються переважно завдяки проактивній позиції громадянського суспільства та журналістів-розслідувачів.

Коли громадяни бачать результат, змінюється і середовище. Деколи ми питали в простих людей, що таке хабар. Вони відповідають, що це плата за послугу, певний договір. Деякі бідні вважають, що корупція в держаних масштабах – взагалі не їхня проблема, що це їх не стосується. Вони байдужі до корупції! Коли людина не розуміє, що є жертвою грабунку, це величезна проблема. Громадяни повинні знати, що є альтернатива хабарництву. Ми повинні винести такі уроки: антикорупційним органам потрібна незалежність, ресурси та команда. Коли мова йде про боротьбу з корупцією, то агенції мусять бути незалежними.

Єдиний хто може контролювати подібний орган – народ, громадськість. Люди в Індонезії повірили в КРК і захистили їх. Відповідальність? Так, але не перед урядом. Перед народом України, який очікує серйозних результатів у боротьбі з корупцією!»