Друга зустріч KMA Professionals: менеджерка культурних проектів та bidding-продюсерка розповіли про свою роботу

Деталі

Дата публікації: Четвер, 29 вересня 2016, 17:01

У середу, 28 вересня, двоє випускниць Могилянки зустрілися зі студентами і розповіли про свої професії.

Аліна Нікітіна — випускниця БП «Філософія», 2010–14 рр., інструкторка проекту ‘Brighter Worlds’ фонду IZOLYATSIA та центру AS220. Аліна розповіла, які риси характеру та навички потрібні, щоб працювати у сфері культурного менеджменту.

Наталя Кіт — випускниця БП «Соціологія», 2009–13 рр., співзасновниця Могилянського конкурсу рухомої картинки, bidding-продусерка в Radioactive Film.

Наталя пояснила, що таке bidding, як працює продакшн-студія, а також розповіла, що треба знати, щоб почати кар’єру у цій галузі.

Це вже друга подія у рамках проекту КМА Professionals.

Минулого разу Ілля Кабачинський відкрив деякі секрети журналістської кухні, а Іван Вербицький розповів про урбаністику та свій шлях у професії, якої не існує.

Аліна Нікітіна

Культурний менеджмент мені подобається тому, що це динамічне середовище. Тут ви можете знайти свою нішу, при цьому перебуваючи у різних секторах сфери культури. Тут ви можете зробити щось нове і зробити своє життя і життя інших людей цікавішим. Ви не сидите на одному місці в офісі, у вас немає сталого колективу, немає однієї ріки, за течією якої ви пливете.

Навколо вас — цілий світ, відкритий і барвистий. Культурний пласт доволі широкий: освіта, соціальне підприємництво, соціально важливі проекти, як був мій, інституційні проекти, наприклад, створення галереї чи школи, подієві проекти, наприклад, організація фестивалю. Коли ви працюєте над своїм культурним проектом, вам потрібні люди з різних сфер, знайомства, спілкування. Ви маєте напрацювати свою базу контактів. Тому якщо ви соціофоб, не йдіть у це середовище, бо будете глибоко розчаровані. Але база контактів — це один із бонусів культурного менедженту, адже ви познайомитеся з представниками посольств, директорами музеїв, культурних центрів, авторитетних видань.

Проблеми фінансування — це перше, що відштовхує усіх розумних людей від роботи у цій сфері. Хоча з 2010 року, відколи я так чи інакше присутня у цій галузі, помітні зміни на краще, адже багато міжнародних організацій цікавляться Україною з погляду культурних проектів, і гроші з’являються.

Наталя Кіт

Робота має бути в кайф, а не чимось таким, від чого ти хочеш відсторонитися. Ти не зможеш працювати у відеопродакшні, якщо ти цим не живеш. Кайф цієї роботи в тому, що ти не знаєш, що тебе буде чекати в наступному проекті: де ти будеш завтра, яку музику слухатимеш, з якими клієнтами матимеш справу — немає рутини, бо кожен проект унікальний.

Коли я кажу, що працюю як bidding-продюсер, люди дуже дивуються, і тоді я мушу пояснювати — тендерний продюсер. Процес відбувається так: клієнт чи агенція оголошують тендер на зйомку, компанії висувають свої пропозиції, визначається переможець — і тоді компанія, яка виграє тендер, втілює ролик в життя. Усупереч поширеному уявленню, ідею зазвичай створює не продакшн-студія, а агенція. Продакшн-студія придумує не саму ідею, а спосіб її втілення.

Більшість часу на роботі я спілкуюся англійською, це маст-хев для роботи у продакшн, та й будь де. Дуже важлива витривалість, енергія, якийсь запас життєвих сил. Енергія з’являється тоді, коли ви віддані своїй роботі і займаєтеся саме тим, чим хочете. Потрібен також досвід — хоч якийсь, навіть волонтерський. Не бійтеся показувати свій ентузіазм і певний час працювати безкоштовно, але не загравайтеся цим, тому що робота все-таки має оплачуватися. Вам знадобляться знання про сферу, де ви хочете працювати, — самого захоплення класними відео недостатньо. Треба знати, які є види зайнятості в цій галузі, бути ознайомленими з українськими та міжнародними компаніями. Ви маєте знати, яка риба плаває у тому морі, яке вас цікавить, і тоді можна буде потихеньку запливати в це море на плоті, на човнику — на чому знайдете.