Відійшов у вічність Дмитро Наливайко
- Деталі
- Дата публікації: Вівторок, 07 лютого 2023, 14:37
Учора пішла епоха… епоха в українському літературознавстві, епоха в історії могилянського літературознавства. 6 лютого на 94-му році зупинилося серце академіка Дмитра Сергійовича Наливайка (6.11.1929 - 6.02.2023), праці якого формували не одне покоління літературознавців, що вчилися за його книжками розрізняти течії, напрями та стилі в мистецтві, розуміти типологію романтизму чи реалізму, національну специфіку класицизму, сентименталізму чи імпресіонізму, бачити плюси й мінуси наукових підходів, зокрема компаративістики чи нового історизму, захоплюватися французькими символістами, занурюватися в творчість Віктора Гюго, Оноре де Бальзака, Анатоля Франса, Сен-Жона Перса, Альберта Камю, Гельдерліна, Томаса Манна, Германа Гессе, з якими він знайомив зацікавлених на сторінках легендарного «Всесвіту», зокрема часів редакторства Дмитра Павличка.
Але одним із наскрізних мотивів його наукової візії була тема України очима Заходу, України в європейському контексті на різних етапах свого розвитку. Європейськість української культури він доводив не гаслами, а своїми науковими дослідженнями, зокрема працею «Очима Заходу: рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст.» (1998, Київ: Основи, 578 с.), за яку був нагороджений Державною премією України імені Т.Г. Шевченка за 1998 рік.
А понад 10 років до цього моменту він отримає дуже неоднозначні натяки про неможливість захистити докторську дисертацію з такою темою і змушений буде заховати цю працю в шухляду та підготувати до захисту дисертацію на тему «Теоретична історія реалізму в європейських літературах». Його, інтелектуала, людини широких наукових горизонтів, спротив тоталітарній системі був тихим, але послідовним. Він вболівав до останнього дня за долю країни, науки, освіти.
Головним же науково-педагогічним завданням для нього було поширення в нашому гуманітарному просторі компаративістичного підходу до вивчення літературних і мистецьких явищ. Він це вповні зміг реалізувати у відновленій Києво-Могилянській академії, де пропрацював від 1992 до кінця 2005 року, з яких понад два роки був завідувачем кафедри, що тоді мала назву кафедри світової літератури та компаративістики (пізніше — кафедра філології, кафедра літератури та іноземних мов, літературознавства, кафедра літературознавства тощо). Саме в Могилянці Дмитром Сергійовичем Наливайком були розроблені перші навчальні програми в Україні з порівняльного літературознавства, які надихали і науковців інших університетів для впровадження літературознавчої чи мовознавчої компаративістики. Але саме завдяки йому ми були піонерами на цьому шляху. У навчальному плані бакалаврської підготовки ми мали нормативний курс «Основи компаративістики» та вибірковий «Українська література в європейському контексті», який мав поглибити теоретичні знання студентів і зосередитися на українському контенті. На магістерському рівні Дмитро Сергійович викладав курс із історії французької літератури другої половини ХІХ - початку ХХ ст., який згадують його студенти, знані сьогодні гуманітарії. Його неймовірна і фантастична енциклопедичність, його теоретичний і культурологічний погляд ніби «згори» дозволили йому успішно читати курс «Теорія жанрів і стилів». Саме його фахова оптика допомогла окреслити мету могилянської філології — формування нової ґенерації філологів із широкою компетенцією, які не тільки знають українську мову та літературу, а й бачать і «читають» їх в європейському та світовому контексті, що забезпечується окрім теоретичних дисциплін мовною підготовкою.
Щороку абітурієнти та першокурсники зашпортуються у слові компаративістика, що присутнє у назвах наших освітніх і освітньо-наукових програм («Мова, література, компаративістика», «Теорія, історія літератури та компаративістика», «Теорія, історія української мови та компаративістика»), вже пізніше дізнаючись, що за цими назвами стоїть велика праця науковця, доробок якого є важливою сторінкою в історії української гуманітаристики ХХ століття.
1 вересня 2013 року Дмитро Сергійович Наливайко читав свою інавгураційну лекцію «Шевченко в контекстах європейської літератури його доби» у статусі почесного професора НаУКМА. Ми страшенно раділи тоді, як тішилися перед тим 2012 року обранням його академіком Національної Академії Наук України, бо це було дуже справедливо і, слава Богу, ще вчасно (вчасно, бо за життя).
Сьогодні гуманітарії багатьох наукових і освітніх установ сумують, як і ми, бо теж вважають Дмитра Сергійовича Наливайка причетним до своєї історії, до своєї діяльності. Ми сьогодні разом із Інститутом літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, де він працював від 1987 року до свого останнього дня, з Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (1982-1994), з Національним педагогічним університетом імені М.П. Драгоманова (1971-1982), з Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя (1957-1971) та із Сумським державним педагогічним університетом, де протягом 1949-1953 років навчався майбутній академік і неперевершений знавець світової та української літератури.
Учора пішла епоха… епоха в історії могилянського літературознавства, але залишилася наукова школа академіка Дмитра Сергійовича Наливайка, учнями якої ми всі себе вважаємо і намагаємося до цього прилучати нові покоління могилянських філологів. Велика і щира дяка Вам, Дмитре Сергійовичу, що Ви були з нами, були в наших особистих історіях фахового становлення. Світла пам'ять Вам.
Діяльність Дмитра Наливайка так важко вмістити в рамки одного тексту, що додаю посилання на біобібліографічний покажчик «Дмитро Сергійович Наливайко» (Київ, НаУКМА, 1999) та на документальний фільм (презентація в НаУКМА відбулася 29 березня 2016 р.) професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Ігоря Козлика «Академік Дмитро Наливайко».
Наталія Пелешенко,
старший викладач кафедри літературознавства
імені Володимира Моренця