Костянтину Сігову присвоєно звання почесного доктора Університету Екс-Марсель

Деталі

Дата публікації: П'ятниця, 03 травня 2024, 16:06

Вітаємо професора Києво-Могилянської академії, директора Центру Європейських гуманітарних досліджень НаУКМА та очільника науково-видавничого об’єднання «Дух і літера» Костянтина Сігова з присвоєнням йому звання почесного доктора університету Aix-Marseille Université. Костянтин Сігов — перший українець, який став почесний доктором у французькому університеті.

Присвоєння звання почесного доктора Університету Екс-Марсель пану Костянтину стало визнанням його визначного інтелектуального внеску в наведення мостів між українською і французькою культурами, а також осмислення Європи та України в часи війни.

Зокрема у зверненні керівництва Університету Екс-Марсель під час вручення диплому почесного доктора Костянтину Сігову йшлося: «Ціла низка його книжок, виданих французькою та іншими мовами, розкривають перед нами фундаментальні аргументи та екзистенціальні мотиви українського та європейського спротиву російській військовій агресії. Його лекції та доповіді на міжнародних конференціях актуалізують ті філософські розвідки, що їх він здійснював у команді творців «Європейського словника філософій», в очолюваному ним Центрі європейських гуманітарних студій Національного університету «Києво-Могилянська академія» та науково-видавничого об'єднання «Дух і Літера». Філософ і майстерний будівничий мостів між українською і французькою культурами понад три десятиліття, Костянтин Сігов сьогодні переконливо закликає нас до солідарного захисту свободи і людської гідності на нашому континенті».

З нагоди вручення Костянтину Сігову диплома почесного доктора свої думки висловив декан досліджень університету Екс-Марсель професор Алексіс Нусс:

«Бувають часи, коли культури більше не можуть турбуватися тільки про зміст, який потрібно передавати, перекладати, бо саме їх існування і доля перебувають під загрозою. Ми живемо в такі часи, і Ваша роль дослідника і провідника має поступитися місцем ролі захисника. Захисника української культури, яка разом із мовою, народом і територією вже понад два роки зазнає нападів із боку путінської Росії. Ви опублікували цілу низку книг французькою мовою про війну з моменту її початку, зокрема «Мужність України. Запитання до європейців» та «Україна випростала нас. Народження нової Європи».Ці книги філософа, громадянина, демократа дають нам зрозуміти, що Ви є також захисником і нашої, європейської культури: культури, чиї принципи визначають орієнтири такої академічної установи, як Університет Екс-Марсель.

Саме в цій подвійній якості провідника та захисника Ваша роль є унікальною і надзвичайно цінною, і визнанням цього є присвоєння звання почесного доктора. Чи є цей докторський ступінь розкішшю, тим, що береться в дужки, прикрасою? Ні, і з двох причин, з двох точок зору. Спочатку з Вашої точки зору: це звання є продовженням Ваших дій і Ваших слів, і я вживаю ці слова не в їх повсякденному значенні а у філософському сенсі, якого надає їм Ганна Арендт, поєднуючи їх: «Життя без мовлення та дії [...] буквально мертве для світу; це вже не людське життя, воно перестає бути людським життям, оскільки не відбувається серед людей. Зі словом та ділом ми входимо в людський світ [...]» (La condition de l’homme moderne, с. 233). Коли світ стає нелюдяним, Ви є одним із тих, хто повертає його до людяності.

Згадаємо іншого філософа, чиє ім'я асоціюється з поняттям зобов'язання: у праці «Що таке література?» (Qu’est-ce que la littérature?) Сартр сказав: «Треба називати речі своїми іменами». Ця функція належить так само філософу, як і письменнику, і він говорить це саме як філософ. Треба називати кота — котом, диктатора — диктатором, а геноцид — геноцидом. Не можна говорити про це коли завгодно і з якої завгодно причини. Коли Ви говорите це про Путіна і його політику винищення, Ви свідчите про це філософськи, історично і морально. І Ви робите свій внесок в опір путінській Росії, проливаючи світло на її глибинні мотиви. Таким чином Ви приєднуєтеся до тієї плеяди філософів, які відмовилися від зіркового кола, щоб приєднатися до тих, хто бореться і чинить опір. Я думаю про Жана Кавайєса, Сімону Вайль, Жермен Тільон, Альбера Камю, які боролися проти нацизму у Франції; я згадую Антоніо Грамші в Італії, Яна Паточку в Чехословаччині та інших, які чинили опір у тоталітарних державах. Усі ці філософи вирішили, за висловом Вальтера Беньяміна, переглянути історію «проти шерсті».

З іншого боку, почесний докторський ступінь для нашого університету — це не просто дрібничка, яку роздають за довільним рішенням. Це також зобов'язання. Війна, яку веде путінська Росія, спрямована не лише проти України, але й, через неї, проти цінностей свободи і демократії, які лежать в основі Академії. Університет Екс-Марсель природно відреагував, привітавши українських науковців та організувавши різноманітні заходи, зокрема симпозіум «Культура проти війни» у грудні 2022 року, на якому Ви відіграли роль «великого свідка».

Окрім визнання Вашого шляху та Вашої праці, цей докторський ступінь Honoris Causa зміцнює зв'язки солідарності та співпраці між Університетом Екс-Марсель та академічними установами в Україні та у Східній Європі.

Учора ми провели конференцію, яку я організував із колегами з університету «Парижа 8» на Вашу честь, під назвою «Україна 2024: Гідність і Опір». Гідність, тому що це поняття визначає цінність, яку проголошує і захищає український народ принаймні з часів Революції Гідності 2014 року. А опір, тому що Україна показала світові, що треба чинити опір, що ми можемо і повинні протистояти злу, незалежно від співвідношення сил. Почесний докторський ступінь є свідченням цього опору, і як такий, він підтверджує непохитну, нездоланну силу гідності та потужне послання надії, яке вона несе».

***

Об'єднання університетів Марселя та Екс-ан-Прованс призвело до створення 2012 року найбільшого університету у франкомовному світі, в якому навчаються 80 000 студентів, серед яких 10 000 студентів з інших країн. З  трибуни  високого форуму Костянтин Сігов  говорив про важливість посилення всебічної підтримки України з боку Франції. Заклик до солідарності з Україною підтримали президент, викладачі і студенти цього потужного університету. 

Фрагмент виступу Костянтина Сігова:

«Дозвольте мені висловити вам мою щиру і глибоку вдячність за вашу солідарність з Україною як активною учасницею сучасної Республіки знань (République des lettres). Для моїх співгромадян спілкування з колегами з вашого університету та вашими мережами досліджень має величезне значення. Для мене велика честь і відповідальність говорити сьогодні з вами про ключові питання, які зачіпають життя на нашому континенті.

Ви ясно усвідомлюєте і допомагаєте зрозуміти іншим, що ми вступили в епоху найбільшої війни в Європі після Другої Світової війни. До цієї безперечної історичної констатації важливо додати недостатньо висвітлений аспект. Нинішня криза знову порушує глибоке питання про «забутий скарб Опору», про який говорили Рене Шар і Ханна Арендт: «У розпал битви за Київ у березні 2022 року я говорила про те, що наш опір тисячами ниток пов'язаний із великою традицією європейського Опору тоталітарним режимам». Ця ключова тема відкриває нашу книжку діалогів із Лорою Мандвіль «Україна випростала нас. Народження нової Європи» (Quand l'Ukraine s'élève. La naissance d'une nouvelle Europe).

Що змінилося за минулі два роки? Чи можемо ми сказати сьогодні, що ідеї та імена учасників європейського Опору тоталітарним режимам вийшли на передній план суспільної свідомості? Яке значення має сьогодні для нас свідчення тих, хто у Франції або в Бельгії в 1940-ві роки не змирився з окупацією своєї країни? Різні форми Опору в Польщі, Чехії та інших країнах центральної Європи ще належить відкрити західним європейцям. Можливо, сьогодні саме час для широкого погляду на актуальність цієї теми для всієї Європи. Та її прямий зв'язок із нинішнім європейським Опором російській агресії. Чітке розуміння значення цієї теми, а аткож її резонанс у громадській думці можуть прямо впливати на подальший перебіг нинішньої війни в Європі. «Дивна поразка», про яку написав книгу Марк Блок, не повинна повторитися, і для цього нам необхідно переосмислити уроки історії, описані лідером школи Анналів.

Нова відповідальність науковців та університетів сьогодні напряму пов'язана з осмисленням Опору абсолютному злу в наші дні. Такий виклик дає шанс і гідне завдання для наших університетських корпорацій, для мереж викладачів і студентів взяти участь у спільній справі, від якої залежить наша свобода і свобода наших дітей та учнів. Не втратити цей шанс і не запізнитися на цю зустріч з історією — наш прямий обов'язок. Аналіз та обговорення конкретних кроків спротиву кожного на своєму місці та у своїй царині може дати шанс для оновлення нашої мови та форм спілкування.

Весь наш досвід сьогодні пов'язаний з думками про тих колег, друзів і випускників наших університетів, які віддали своє життя за нашу свободу. Дозвольте присвятити їхній пам'яті мої думки сьогодні. Наші студенти й аспіранти говорять про те, що вони зараз набагато частіше ходять на похорони своїх однолітків, ніж на весілля. Скорбота пронизує наші дні й ночі, а ми вчимося приховувати цей біль. Але переклад нашого досвіду вашою мовою у вашому університетському просторі є необхідним завданням сьогодні.

У період між двома світовими війнами у вашому Університеті навчався на правовому факультеті мій улюблений письменник Ромен Гарі, який згодом став військовим льотчиком і брав участь у русі Опору разом із генералом Де Голем. Ромен Гарі назвав свою автобіографічну книгу «Ніч буде спокійною». Хто знає, коли ми зможемо без вагань вимовити слова: «ніч буде спокійною»? Сьогодні ми можемо сказати одне. Тільки після закінчення путінської ночі Європа прокинеться з правом самій собі сказати: нарешті день буде спокійним».

***

Як ми можемо дати повне філософське, естетичне та політичне вираження поняттю гідності, на якому українці наполягають з часів Майдану 2014 року? Що може означати інтелектуальний та академічний спротив, його мотиви та наслідки в контексті війни в Україні? Ці та інші актуальні питання обговорювали учасники міжнародної конференції  на тему «Україна 2024: Гідність і спротив».

Алексіс Нусс (Університет Екс-Марсель), «Гідність опору».

Софі Вок'є (Університет Париж 8), «Ставлення університету до українського питання».

Лєнка Карфікова (Карлів університет, Прага), «Україна на згадку».

Маргеріт Лена (Saint-François-Xavier Community), «Вибір Європи».

Веронік Наум-Грап (EHESS), «Свобода/Гідність».

Барбара Кассен (CNRS, Французька академія), «Що означає опір для мови?»

Фабріс Пушо (відділ «Суспільство-культура», Arte France), «Покоління Україна: що може зробити документальне кіно».

Соко Фай (Paris 8), «Війна в Україні, мистецтво та опір»

Володимир Єрмоленко (НаУКМА), «Гідність проти насильства: уроки українського опору».

Жан-Луї Фурнель (Париж 8), «Перекладаючи, він каже»: Костянтин Сігов і переклад неперекладного».

Костянтин Сігов (НаУКМА), Відповіді та коментарі.

Відеозапис конференції «Україна 2024: Гідність і Опір» частина 1

Відеозапис конференції «Україна 2024: Гідність і Опір» частина 2