Три роки української стійкості: що допомогло країні вистояти і що визначатиме її майбутнє?
- Деталі
- Дата публікації: Понеділок, 24 лютого 2025, 08:56
Війна стала випробуванням для України на всіх рівнях, водночас сформувавши унікальний досвід, який впливатиме на наше майбутнє. Саме про це говорили викладачі та дослідники Києво-Могилянської академії під час дискусії «Три роки великої війни: українське суспільство, виклики війни та міжнародних відносин», присвяченої річниці повномасштабного вторгнення.
Учасники поділилися своїм баченням майбутнього вищої освіти, наслідків оприлюднення електоральних рейтингів, децентралізації, європейської інтеграції, а також розширення міжнародної співпраці як ключового фактору зміцнення стійкості України.
Освіта: шлях до автономності та якості
Вища освіта в Україні стоїть перед вибором: залишатися в межах існуючої моделі з державним контролем за фінансами, яке забезпечує мінімальну підтримку університетів, але обмежує їхню автономію та ініціативу, або рухатися в напрямку всебічної автономії, впроваджуючи кращі міжнародні практики для посилення конкурентоспроможності наших закладів вищої освіти.
«Ми маємо чітко розуміти, що університети повинні бути відповідальні за свою якість, і для цього важливо працювати над законодавчими змінами, які дозволять їм стати фінансово незалежними, навіть якщо це буде не одразу, а з відповідним відтермінуванням у часі», — наголошує президент НаУКМА Сергій Квіт.
Українська система освіти довела свою стійкість і здатність адаптуватися в умовах серйозних випробувань. Насамперед мова йде про зміцнення горизонтальних зв’язків між університетами, піднесення їхньої самоврядності через необхідність самостійно приймати важливі рішення, спрямовані на виживання та інституційний розвиток, посилення міжнародної контекстуальності українських ЗВО, а також поступове просування порядку денного реформ з боку МОН і профільного Комітету ВРУ навіть під час повномасштабної війни — тобто на тлі нагальних завдань власне виживання цілої системи. Тепер важливо використати цей досвід для якісного реформування, щоб зрештою відповідати сучасним світовим стандартам освіти й науки.
Публікація електоральних рейтингів під час війни: загрози та маніпуляції
Оприлюднення результатів соціологічних досліджень під час війни сприяє дестабілізації суспільства. Адже винесення таких даних на широкий загал може впливати на суспільні настрої та використовуватися для маніпуляцій. Як пояснює Олексій Гарань, професор кафедри політології НаУКМА, науковий радник Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва:
«Часто в новинах про рейтинги дані виривають з контексту, створюючи небезпечні наративи. Наприклад, якщо 20% респондентів відповіли «не знаю» на питання про виїзд за кордон після війни, це легко перетворюється в «кожен п'ятий українець планує виїхати».
Рейтинги довіри до політиків часто розхитують суспільні настрої, викликаючи як підтримку, так і протидію. Водночас нівелюється розуміння того, що стабільність країни залежить не від персоналій, а від стійкості державних інституцій.
В умовах широкого впливу маніпуляцій інформаційна гігієна стає необхідністю. Важливо критично оцінювати джерела, використовувати перевірену інформацію та уникати надмірного інформаційного навантаження.
Виклики та майбутня стійкість місцевих громад
Українські міста і села змогли пережити перші місяці повномасштабного вторгнення завдяки реформі децентралізації. Саме місцеві бюджети та самоврядування забезпечили громади ресурсами для оборони та засобами першої необхідності.
Але тепер перед регіонами постав новий виклик — не лише виживання, а й розвиток. Війна зробила окремі громади економічними центрами, а інші — фактично залишила без ресурсів.
Ще одним викликом стало зменшення кількості населення через еміграцію. Це також впливає на економіку країни й безпосередньо на економічну спроможність та стійкість місцевих громад.
«Без чіткої стратегії підтримки регіонів у нас з’являться депресивні зони, звідки люди виїдуть назавжди», — зауважує Геннадій Зубко, голова Наглядової Ради НаУКМА.
Україні слід активніше інтегруватися в європейські економічні та політичні структури, скориставшись фондами та проєктами, що фінансуються Європейським Союзом. Важливо шукати спільні проєкти, які допоможуть відновити інфраструктуру та економіку. Варто брати до уваги, що Україна має унікальний потенціал у військовій, інфраструктурній, логістичній та промисловій сферах.
«Ми є унікальною країною в тому, що маємо досвід у безпековій сфері, якого немає жодна європейська країна. Ми країна, яка має сьогодні найбільший військовий потенціал у Європі. Ми разом з ЄС можемо думати про створення «Союзу рішучих», який дозволить гарантувати безпеку на території України», — зазначає Геннадій Зубко.
Попри всі труднощі, наш досвід та ресурси дозволяють Україні пропонувати важливі рішення для Європи. Це дозволить стати партнером ЄС у питаннях безпеки та стратегічного розвитку.
Європейська інтеграція: виклик не лише для України, а й для Європи
Ще кілька років тому перспектива отримання Україною статусу кандидата в ЄС здавалася малоймовірною. Однак сьогодні країна вже виконала шість із дев’яти кроків, необхідних для вступу. Подальший успіх на наступному етапі залежить не лише від виконання вимог, але також від політичних рішень усіх 27 країн-членів ЄС.
«Зараз ми пройшли шостий крок, — і це успіх. Але ми знаємо приклад Туреччини, яка вже 20 років перебуває на цьому етапі», — стверджує Роман Петров, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА.
З одного боку, Україна демонструє рекордні темпи адаптації до європейських стандартів, але з іншого — Європейський Союз ще сам не готовий до розширення.
«ЄС стоїть перед необхідністю внутрішніх реформ. Їм потрібно змінювати механізми ухвалення рішень, перерозподіляти бюджети, визначати нові принципи безпекової політики. Це неможливо без урахування України», — пояснює Роман Петров.
Україні важливо не лише прагнути інтегруватися в ЄС, а вже зараз шукати свою роль у трансформаціях, які чекають на Європу.
Розширення напрямів міжнародної співпраці для України
За останні три роки стало очевидним, що стратегія орієнтації лише на Північну Америку та Європу вже не є ефективною. Як зазначає Максим Яковлєв, директор Школи політичної аналітики, завідувач кафедри міжнародних відносин НаУКМА: «Світ не зав'язаний лише на Америці, Канаді та Європейському Союзі, тому Україні необхідно шукати нових партнерів в інших регіонах, зокрема у т.зв. країнах Глобального Півдня, розширюючи свої горизонти на інші частини світу».
Публічна дипломатія стала важливим інструментом у сучасних міжнародних відносинах. Зокрема не тільки офіційні дипломатичні канали є важливими, адже неформальні зв'язки, такі, як культурні обміни та студентські програми, відіграють не меншу роль у зміцненні міжнародних відносин.
Культурні традиції мають слугувати містком між країнами. Це може стати основою для глибшої співпраці. Проте варто не лише транслювати українські традиції, а й пізнавати культуру інших країн, аби шукати спільне між нами.
«Дипломатія — це не лише політика. Це — створення справжніх зв'язків на всіх рівнях: від культурних ініціатив до співпраці з університетами та науковими установами. Але якщо ви не демонструєте готовність цікавитись іншою країною, слухати їхню історію, це не спрацює», — наголошує Максим Яковлєв.
Україна повинна працювати не лише на рівні урядів, а й на рівні університетів, наукових та аналітичних установ, щоб створювати нові можливості для співпраці між країнами.
Майбутнє України: прогнози та перспективи
Три роки повномасштабної війни довели, що Україна не просто бореться за своє існування — вона формує новий порядок у Європі та світі. Спікери дискусії поділилися своїм баченням подальших векторів розвитку:
● Євроінтеграція. ЄС переживає період трансформацій, що відкриває можливості для України.
● Акцент на цивільному захисті у безпековій політиці. Україна демонструє світові новий підхід до безпекової політики у військовому напрямку, але водночас потрібно розвивати й систему цивільного захисту. Зокрема важливо впроваджувати відповідні програми навчання у школах, аби діти знали алгоритми дій у критичних ситуаціях.
● Можливості європейської економіки. Конкуренція на європейському ринку висока, тому Україна має визначити свої економічні переваги. Україні потрібно знайти власні ніші в економіці ЄС, зокрема у сфері оборонних технологій.
● Спроможність адміністративного апарату. Сьогодні стійкість та спроможність державного управління багато в чому залежатимуть від здатності системи адаптуватися. Якщо не розпочати системні зміни вже зараз, то через декілька років Україна зіштовхнеться з дефіцитом кваліфікованих кадрів у державному апараті.
● Зменшення впливу Росії. Проросійські сили намагатимуться впливати на демократичні процеси в Україні та чинити тиск на країни Європи. Україна має бути готова до довготривалого протистояння.
● Повернення українців та збереження людського капіталу. Важливо знаходити дієві стимули для того, щоб громадяни залишались в країні, а також створювати умови для повернення українців з-за кордону. Адже набутий ними європейський досвід може мати ключове значення для ефективної відбудови країни.
Від того, які рішення ухвалюються сьогодні, залежить, чи зможемо ми побудувати майбутнє України. «Майбутнє не буде чекати. Ми повинні діяти вже зараз, аби відбудувати сильну Україну», — підсумував Геннадій Зубко.
Примітки:
Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) — один із найбільш відомих та престижних університетів країни. Києво-Могилянська академія ініціювала найважливіші новації в системі вищої освіти незалежної України, забезпечуючи найвищі академічні стандарти, інтегруючись в міжнародну освітню спільноту, дбаючи про якість і доброчесність, а також виступила каталізатором важливих суспільних змін.
Школа політичної аналітики НаУКМА (ШПА) — незалежний аналітичний центр при Києво-Могилянській академії, що досліджує політику, міжнародні відносини та суспільні процеси. ШПА проводить соціологічні опитування, аналітичні дослідження та надає експертні оцінки, співпрацюючи з українськими та міжнародними інституціями.
Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва — один із провідних аналітичних центрів України, що спеціалізується на дослідженні громадської думки, політичного процесу та реформ. Фонд проводить регулярні соціологічні опитування, надає експертні оцінки щодо демократичного розвитку, виборчих процесів та зовнішньої політики України.