Наталя Попович: "Ми вибираємо, що ми можемо встигнути за час, який нам відміряно"

Деталі

Дата публікації: Вівторок, 02 вересня 2014, 12:30

Вітання першокурсникам та могилянській громаді від спільноти випускників

Виступ 31 серпня на Посвяті-2014 Наталі Попович, Президента PRP Weber Shandwick на пострадянських ринках, члена Довірчої Ради НаУКМА, співзасновника і члена правління Українського кризового медіа-центру, випускниці НаУКМА 2001 року (МП «політологія»).

Високоповажний пане президенте-ректоре, пане почесний президенте Академії, пані голово комітету парламенту, шановні професори, шановні батьки і дорогі вже могилянці!

Я щиро вітаю Вас від спільноти випускників Могилянки. Ви пройшли непростий відбір і, очевидно, своїми знаннями і талантами, молитвами і недоспаними ночами батьків заслужили собі на право приєднатись до могилянської родини.

Я хочу Вам сказати, що для мене – це родина у першу чергу вільних людей. Людей, яких вирізняє дух свободи, заради якого вони готові йти до кінця. Це родина, що завжди на передовій, чи це мирний час, чи революційний, чи, якщо потрібно, воєнний.

Ви вступили до Академії в історичний рік, який зробить Ваше життя насиченим боротьбою на межі Ваших талантів, але і цілком незабутнім. Кожна лекція чи семінар – це унікальна можливість щось розпитати, ще помилятись, осмислити і шукати себе. Коли Ви вивчатимете в ході курсів економіки правила ринку, попиту і пропозиції, пам'ятайте, що є речі, які НЕ ПРОДАЮТЬСЯ.

Коли осмислюватимете уроки правління Макіавеллі, пам'ятайте, важливо не скільки Ти протримуєшся при владі, але ЯКОЮ ЦІНОЮ і ЩО ЗАЛИШАЄШ після себе.

Коли освоюватимете менеджмент конфліктів і теорію переговорів, знайте, що є речі, про які НЕ МОЖНА ДОМОВИТИСЬ.

Сподіваюсь, що освячені переживаннями, змаганнями, стражданням, але і славою найстарішого університету в Східній Європі стіни і тіні Староакадемічного, по сходах котрого ступали велетні знань та історичні постаті, надихатимуть Вас на великі мрії і звершення.

Найважливіше, сподіваюсь, що Ви винесете з Могилянки – це не тільки міцну дружбу з однокурсниками й іншими могилянцями, і не тільки знання, які дозволять Вам стати успішними у тій справі чи темі, яку Ви оберете, але що Вас пройме той незламний дух свободи і досягнення, який робить цей університет унікальним.

Цей дух свободи не дасть Вам ніколи опустити руки. І завжди додасть наснаги. Ви спиратиметесь на нього.

Ви вступили в історичний вуз в історичний рік.

Рік, коли знову іде боротьба за незалежність України.

Рік, коли Небесна Сотня утримала для всіх нас небо і дала можливість Вам стати спудеями Могилянки, звільненої від облоги попереднього міністра.

Рік, коли вже очевидно, наскільки Вам пощастило – багато студентів не зможуть навіть почати навчання через війну, котру Росія влаштувала в Україні.

Рік, коли ще не всі, хто зараз при владі, усвідомлюють, що МИ НЕ ВИБИРАЄМО ЧАС, У ЯКИЙ МИ ЖИВЕМО, АЛЕ МИ ВИБИРАЄМО, ЩО МИ МОЖЕМО ВСТИГНУТИ ЗА ЧАС, ЯКИЙ НАМ ВІДМІРЯНО.

Але нехай Вас це не бентежить. Історичні постаті, пов'язані з Могилянкою – від Галшки Гулевичівни, Івана Мазепи, Петра Могили і до батька-засновника В'ячеслава Брюховецького та його команди, не чекали на когось, а вміли і змінювали хід історії самотужки. Тепер така нагода є у Вас.

Будьте спраглими до знань – на Вас велика відповідальність стати професіоналами і довести, що таланти України можуть вигравати у конкуренції з представниками інших країн світу.

Будьте небайдужими – пам'ятайте, що свобода Ваша далась ціною крові мільйонів Українців до Вас.

Вчіться так, щоб примножити славу України у світі, щоб Вашим іменем і прізвищем упізнавали досягнення України і її успіхи – у вас є можливість стати авторами потужних реформ, кодів, програм економічного розвитку і урядування, інновацій у безлічі сфер знань.

Перед Вами цілий світ без краю і кінця. Його можна відчути, тільки щедро йому віддавшись. А кожна інвестиція повертається сторицею...

Це рік, у який ми дізнались справжню ціну подолання байдужості, що попри усі досягнення людства, попри усі важкі уроки попередніх століть, ми кожного дня мусимо захищати свободу і справедливість.

Є такий фільм «Молись за Україну», а в ньому епізод, де Ваш ровесник телефонує мамі з вулиці Інститутської, щоб сказати їй, як він її любить перед тим, як з любові до України піти на смерть.

Будьте у такий спосіб безсмертними!

Нехай Господь благословить і провадить Вас! За силу Вашого духу і незламність прагнення вчитися й працювати на благо України.

Слава Україні!