Проблеми плагіату в Україні

Деталі

Дата публікації: П'ятниця, 21 квітня 2017, 10:09

Академічна чесність і етична поведінка при дослідженнях та навчанні є запорукою наукового та академічного процесів у будь-якому цивілізованому суспільстві.

Згідно з законодавством України, яке de jure наближається до аналогічних правових норм, що функціонують як у демократичних західних країнах, так і в деяких пострадянських державах, плагіат є різновидом крадіжки інтелектуальної власності та проявом корупції в освіті і науці. Згідно зі ст. 69 Закону України «Про вищу освіту», академічним плагіатом є «оприлюднення (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результат власного дослідження та/або відтворення опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання».

Однак в Україні, на відміну не тільки від демократичних країн, а навіть від сусідньої Росії, de facto практично не настає жодної відповідальності за плагіат. Як наслідок, плагіатом просякнуте академічне і суспільно-політичне життя нашої країни: крадуть студенти, університетські викладачі, політики, народні депутати, державні службовці. Їх покривають корумповані суди – адже в Україні зовсім немає прикладів засудження практики плагіату і плагіаторів. Має місце кругова порука і змова стосовно того, що “своїх” фейкових науковців і проффесорів не можна “здавати”.

На тлі негативної суспільної думки про корупцію, в Україні плагіат досі не вважається чимось негідним, що заслуговує на осуд, у нас не існує суспільної нетерпимості до плагіату. Такий стан справ є наслідком другорядного ставлення держави до науки та вищої освіти. Масове поширення плагіату в Україні робить неможливим будь-які ефективні реформи у цих галузях, гальмує вихід української науки на світовий рівень. Плагіат накладає відбиток несправжності на все, чого торкається. Тому, не зважаючи на прийняті прогресивні закони і підзаконні акти, ми досі фактично маємо лише розмови про реформи в цій царині, що не призводять до якісних змін. В усьому цивілізованому світі, ті, кого викрили у плагіаті, втрачають посади, ділову репутацію та повагу оточуючих. У поважаючих себе освітньо-наукових середовищах до плагіатчиків ставлення як до крадіїв: їх не приймають на роботу, їхні статті не публікують, їх не запрошують на конференції та виступи, їм не подають руки.

Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) зобов’язане контролювати дотримання академічної доброчесності. Однак ця інституція має у своєму складі осіб, щодо наукової репутації яких у громадських активістів виникають питання. Тому, на нашу думку, ця організація не може ефективно виконуватисвої функції, однією з яких є саме боротьба з плагіатом. Ця ситуація є очевидною для академічного середовища, яке переймається проблемами захисту авторського права. Нездатність держави адекватно реагувати на плагіат, який є правопорушенням у сфері інтелектуальної власності, підриває довіру, зокрема, до Міністерства освіти і науки, яке здійснює багато позитивних змін у справі реформування української науки та освіти. На думку багатьох представників академічної спільноти, відсутність справжньої боротьби з плагіатом як різновидом корупції в освіті та науці свідчить про несерйозність намірів і залишається на рівні розмов про реформи.

Що потрібно зробити:

1. Внести необхідні зміни до українського законодавства стосовно академічного плагіату та інших проявів порушення академічної доброчесності та інтелектуальної власності і змінити практику його застосування у відповідності до сучасних норм цивілізованого світу (наприклад, академічне середовище саме, без судових органів, здатне визначати крадіжки чужого тексту і, відповідно, реагувати на плагіат).

2. Внести зміни до Закону України “Про вищу освіту” в частині кваліфікаційних вимог до членів НАЗЯВО і процедури виборів до цього органу. Встановити однією з підстав необрання новими членами та звільнення з посад в НАЗЯВО діючих членів - викриття факту вчинення плагіату цими особами.

3. Публічно пов’язати принципи академічної доброчесності з моральністю публічної політики і серйозним ставленням до завдань докорінного реформування країни.

4. Розробити та запровадити процедуру позбавлення наукових ступенів та вчених звань, а також звільнення з посад в державних органах, навчальних та наукових установах осіб, викритих у плагіаті. Запровадити декларацію академічної доброчесності.