Рефат Чубаров прочитав у Могилянці лекцію, присвячену пам’яті Омеляна Пріцака

Деталі

Дата публікації: Четвер, 19 квітня 2018, 09:03

У квітневі дні у Могилянці традиційно вшановують пам’ять видатного філолога, історика, сходознавця Омеляна Пріцака.

12 квітня меморіальну лекцію, присвячену пам’яті науковця, прочитав голова Меджлісу кримськотатарського народу, президент Всесвітнього конгресу кримських татар, Почесний професор НаУКМА, Народний депутат України Рефат Чубаров.

Цьогорічна меморіальна лекція відбулася у незвичній атмосфері. У попередні роки такі події проходили в Меморіальному кабінеті у середовищі, насамперед, співробітників науково-дослідного центру орієнталістики ім. О. Пріцака та інших охочих. Цього разу лекція відбувалася у приміщенні музею НаУКМА, а коло відвідувачів значно розширилося.

Рефат Чубаров виступив із темою: «Політико-правова суб’єктність кримськотатарського народу: минуле і сьогодення». Насамперед пан Рефат розповів про деякі історичні події, важливі для кримськотатарського народу та для Кримського півострова. Це була історія вигнань, історія повернення, історія про свободу, самовизначення і автономію. Через ці історії Голова Меджлісу доводив право кримських татар на політичну та правову суб’єктність, роздумував про можливості реалізації цього права.

Пропонуємо вам декілька думок, якими поділився пан Рефат під час лекції.

Про терміни

«Суб’єкт політики – це сторона, яка відносно самостійно намагається впливати на ті процеси, які відбуваються, з метою захисту своїх інтересів, з метою впливу на інших суб’єктів політики , домагається у всьому здійснення тих чи інших змін, які, на думку суб’єкта політики, відповідають її інтересам».

Про автономію

«Необхідний пошук такого переформатування Кримської автономії, яка би, по-перше, в подальшому унеможливлювала би такі ситуації, як у лютому-березні 2014 року; по-друге, щоб ці переформатування виходили з того, щоб ми нарешті визначилися з правосуб’єктністю корінного народу Криму і могли дати чітку відповідь на питання, чи є право кримськотатарського народу на самовизначення в Українській державі і в якій формі вона це може зреалізувати; по-третє, в якій формі має бути кримська автономія, аби забезпечити рівні права для всіх тих людей, які живуть чи будуть жити у Кримській автономії. На ці питання ми намагалися дати відповіді впродовж травня-грудня минулого року і напрацювали зміни до розділу «Автономна Республіка Крим» у Конституції України». Про підстави для автономії «Передусім ми спробували визначити, що є джерелом кримської автономії. Раніше ніхто не говорив про те, хто має право на утворення автономії і навіщо в Криму її утворювати. Чому не в Одеській чи Запорізькій області, наприклад? Адже і там живуть люди різних національностей.

Отже, ми говоримо про те, що Крим є невіддільною складовою України, що як автономія здійснює свої повноваження в межах, визначених Конституцією України. І що джерелом особливого статусу Кримської автономії є право кримськотатарського народу на самовизначення як корінного народу в Україні.

Простіше кажучи: є кримські татари – є автономія, немає кримських татар – немає автономії. Це дуже спрощена формула, але в даному випадку є науковою, оскільки, як я говорив з самого початку, ми виводимо правосуб’єктність через статус кримськотатарського народу як корінного народу в Україні і при цьому спираємося на достатньо великий пласт міжнародного гуманітарного права, зокрема права корінних народів».

Про збереження кримськотатарської мови

«Це дуже тонка сфера. З точки зору права, в сучасній Україні у чинному законодавстві все вирішено – у нас є одна державна мова. Українська. І все, крапка. І будь-які спроби створювати нові дефініції, намагатися знаходити між ними взаємодії – вони вже просто не будуть вітатися суспільством, не будуть прийматися політиками. Але в той же час ми розуміємо, що якщо мова корінного народу не знайде певної ніші в кримській автономії, вона буде просто приречена на щезнення. І тут потрібно знайти певний компроміс. Ми зробили це таким чином: у кримській автономії у всіх сферах суспільного життя поряд із державною мовою використовується кримськотатарська мова, крім випадків, визначених законом».

Про збереження культурних та історичних пам’яток

«Якщо хтось спрямовано працює на те, щоб нас позбавити правосуб’єктності, той робить все, щоб знищити нашу колективну історичну пам’ять. Колективна історична пам’ять фактично зберігається, зокрема, у пам’ятках історії, культури. Це класична історія, коли чужі приходять на ваші терени, якщо вони хочуть вас знищити як цілісність, вони переписують вашу історію, якщо не можуть одразу знищити ваші пам’ятки, вони їх змінюють…

У 2012 році ми закінчили роботу і підготували досьє щодо включення Ханського палацу до списку ЮНЕСКО як пам’ятку, яка повинна охоронятися. Першим був розглянутий Херсонес, і на другий рік, у 2014 році, мало би ЮНЕСКО розглянути Ханський палац. Але тут настала окупація. Зараз росіяни під виглядом реставрації все перебирають – не з метою відновити те, що було історично, а щоб викинути все те, що там історично збереглося – з матеріалів, з елементів. Зокрема, черепицю «татарку», яка виготовлялася вручну, вони просто замінили іспанською черепицею. Історики розуміють, що це таке. Так просто губиться автентичність пам’ятки. Просто маєте один раз собі сказати, що там, де Росія приходить задля захисту своїх цінностей, які вона декларує, – вона там ніколи не допустить існування нічого іншого, вони будуть просто все знищувати».

Про правосуб’єктність

«Правосуб’єктність, у нашому випадку, кримськотатарського народу – це не є явище чи право з таких, які можуть здаватися надуманими, штучними. Правосуб’єктність притаманна і людині, і спільноті, в нашому випадку, цілому народу. І від того, чи вам вдається зреалізовувати своє право на самовизначення, в нашому випадку ми говоримо про самовизначення цілісного народу в межах Української держави, від цього залежить ваше майбутнє. Чи вдасться вам зберегтися, чи через деякий момент ви перетворитеся на об’єкт, який вже ніколи не повернеться до можливості визначати через право на самовизначення свій розвиток, на об’єкт для інших суб’єктів.

І як би кому не здавалося парадоксальним, така дилема постає і перед Україною, і перед Українською державою. Це, можливо, комусь здається, що нічого страшного не може бути, попри всі негаразди, які навалилися на Україну як державу і українців як націю. Але якщо ми при цьому максимально не самоорганізуємося… в історії були часи, коли великі суб’єкти політики перетворилися на куряву і їх не стало.

Наше завдання полягає в тому, щоб зробити так, аби ми мали достатню автономію, щоб зберегтися і розвиватися і щоб разом із іншим суб’єктами політики зберігати і створювати такі умови, за яких би не відчували тих загроз, які постійно існують. Але, в той же час, їхній вплив на нас залежить від наших зусиль ».

Меморіальну лекцію, присвячену пам’яті видатного сходознавця, історика та філолога, організував Науково-дослідний Центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака.

Наступний рік буде ювілейним 2019-му мине 100 років з дня народження науковця.

Фото з події можна переглянути за посиланням.

Матеріал підготувала Олеся Далебіга, (МП-2, філологія), відділ стратегічного розвитку НаУКМА