Професорка зі США про Могилянку: студенти, викладачі та унікальна атмосфера

Деталі

Дата публікації: Четвер, 26 грудня 2024, 09:55

Таццяна Кулакевіч — доктор наук, професорка Університету Південної Флориди, спеціалізується на міжнародних відносинах, політиці Східної Європи та кількісних методах. По її експертну думку звертаються The Washington Post, CNN та інші провідні світові медіа. Виняткові наполегливість і цілеспрямованість допомогли їй досягти визнання на міжнародному рівні.

Цієї осені пані Таццяна викладала в Києво-Могилянській академії. Вона провела гостьову лекцію "Data and Society" для студентів Факультету інформатики, а також спільний курс із кількісних методів на Факультеті соціальних наук і соціальних технологій.

Кар’єрний шлях

Таццяна із відзнакою закінчила бакалаврат на історичному факультеті в університеті Райдера, Нью-Джерсі. Однак для  її амбіцій цього виявилось недостатньо. Вона вступила до магістратури Нью-Йоркського університету, де досліджувала міжнародні відносини. Далі — успішно здобула докторський ступінь із політичних студій в Університеті Ратгерс.

Окрім викладацької роботи, Таццяна Кулакевіч також активно займається науковими дослідженнями, зосереджуючись на темах міжнародної безпеки, етнічної політики та міграції. На її думку, одним із найактуальніших питань для сучасного світу є міжнародна безпека. Вона підкреслює, що війна в Україні, конфлікти в Ізраїлі та Газі, а також напруженість у відносинах із Китаєм взаємопов’язані між собою й утворюють складну систему глобальних викликів, які потребують міждисциплінарного підходу та нових рішень.

Ми поспілкувалися з Таццяною про її досвід викладання в Могилянці та враження від студентів і викладачів університету:

- Ви довгий час працювали в Америці, чому зараз вирішили відвідати Україну та почати викладати у Могилянці?

У червні 2023 року я вже провела 10 днів у Києві, але мені справді не вистачило. Мене так вразили собори, архітектура, атмосфера. Я просто не могла натішитися красою міста. У той момент я зрозуміла — хочу повернутися.
Проте ситуація в країні була складною через війну. Це означало, що поїздка не є безпечною, і до України я зможу поїхати лише на волонтерських засадах, а не як представник американського університету.
Тоді я вирішила діяти. Почала шукати можливості викладання в університетах України і написала до Могилянки. Я вірила в свої знання, досвід і бажання зробити щось важливе. Моє знайомство з Академією почалося завдяки Андрію Глибовцю, який є деканом факультету інформатики.

- Ваш досвід викладання на факультетах інформатики та соціальних наук — неочікуване поєднання. Поділіться, як ви вирішили працювати у двох напрямках?

Переважно мій досвід викладання стосується факультету соціальних наук та соціальних технологій, де разом із Максимом Яковлєвим ми викладали курс кількісних методів дослідження для студентів спеціальностей «Політологія» та «Міжнародні відносини».

Я також читала гостьову лекцію в межах курсу “Data and Society” на факультеті інформатики. Це було цікаве знайомство із новою аудиторією.
Викладання на двох факультетах доповнюють одне одного: я використовую методи дослідження та кількісний аналіз для розв'язання соціальних задач, а соціальний контекст допомагає адаптувати отриманні дані до реального світу.

- За час вашого викладання ви взаємодіяли з кількома викладачами різних факультетів Могилянки. Які враження у вас залишились після співпраці?

Я була приємно здивована, наскільки злагодженою і комфортною була співпраця з викладачами Могилянки. З Марією Крючок, яка займалася курсом “Data and Society”, ми швидко знайшли спільну мову.
З Максимом Яковлєвим ми розподілили обов’язки по курсу з кількісних методів досліджень. Ми доповнювали одне одного, обмінювалися методичними матеріалами та ділились своєю експертизою.

- Що вас найбільше вразило під час викладання в Могилянці?

Однозначно — студенти. Вони розумні, амбітні, відкриті до нового і мають чудове почуття гумору, що робило викладацький процес справді приємним і цікавим.
Особливо мене дивувала їхня вільна англійська мова. Дискусії, презентації й навіть жваві суперечки велися англійською. Попри те, що для студентів це не рідна мова, вони демонстрували впевненість і готовність долати мовні бар’єри.

- Що ви знали про Могилянку до приїзду і що нового відкрили для себе, перебуваючи в стінах Академії?

Мала лише загальне уявлення про Могилянку як про один із найпрестижніших університетів України. А зараз почуваюся повноцінною частиною Могилянської спільноти.

- Ви познайомились зі студентами й викладачами, провели з ними чимало часу. Як би ви могли описати нашу Могилянську спільноту?

Могилянська спільнота — це насамперед люди, і саме вони зробили мій досвід незабутнім.
Студенти особливо вразили своєю щирістю та доброзичливістю. Вони навіть подарували мені підписані листівки — маленький прояв уваги, але такий цінний. На одній із них зображено Андріївську церкву, яка стала для мене символом тих приємних моментів, що я пережила в Могилянці.
Мої колеги теж залишили дуже теплі спогади. Наприклад, декан ФСНСТ Людмила Зубрицька показала мені «серце Могилянки» — музей, сонячний годинник та інші значущі місця університету. Могилянська спільнота для мене — це поєднання людей і моментів, які змушують відчути себе її частиною.

- Які поради або побажання ви могли б дати могилянцям?

Моїм колегам я хочу побажати залишатися відкритими й підтримувати обмін досвідом. Могилянка має унікальний інтелектуальний потенціал, і важливо разом створювати простір для спільного розвитку.

Студентам я хочу нагадати: майбутнє належить вам. Завжди рухайтеся вперед, навіть якщо стикаєтеся із труднощами. Відмова чи невдача — це не кінець, а лише частина шляху. Один із моїх менторів колись дав мені просту, але дуже важливу пораду: «Уяви 100-доларову купюру, яку ти кидаєш у стіну. Здається, вона ніколи не прилипне, але рано чи пізно це станеться».
Відмови траплятимуться часто. Але важливо продовжувати йти вперед, не зупинятися, навіть коли стає важко. Тільки ті, хто не здається, зрештою досягають успіху.

Безмежно вдячна Могилянській спільноті за теплий прийом і можливість поділитися своїм досвідом. З нетерпінням чекаю на наступну зустріч і ще більш продуктивну співпрацю.

Розмову вела Анастасія Кузнєцова —

провідна спеціалістка Відділу стратегічного розвитку НаУКМА