Опубліковано одинадцятий том Kyiv-Mohyla Humanities Journal

Деталі

Дата публікації: Четвер, 16 січня 2025, 14:39

У передноворічні дні побачив світ черговий (одинадцятий) том могилянського наукового щорічника Kyiv-Mohyla Humanities Journal.
 

Прокоментувати цю подію ми попросили головного редактора журналу, доктора філософських наук, професора кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА, заслуженого діяча науки і техніки України Марину Ткачук:

Одинадцятий том Kyiv-Mohyla Humanities Journal присвячено найвизначнішій культурній події 2024 р. — 300-річчю з дня народження Імануеля Канта (22.04.1724–12.02.1804), геніального німецького мислителя, якому належить особливе місце в історії світової культури.

Попри війну, Україна не залишилась осторонь Кантового ювілею. Зважаючи на кількість фахових публікацій і наукових заходів, які відбулися протягом минулого року за ініціативою Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Кантівського товариства України та кількох університетських філософських осередків (зокрема й кафедри філософії та релігієзнавства НаУКМА), українська гуманітаристика має всі підстави згадувати 2024 рік, як «рік Канта». Могилянський англомовний гуманітарний щорічник із його топ-темою «Кантознавчі студії в Україні: історія та сучасність» став гідним завершенням кантівського року в Україні, і це видається не лише приємною, а й доволі закономірною подією, якщо згадати потужну роль саме кантознавчих студій у розвитку академічної філософії на українських теренах, а також виразну зацікавленість могилянських інтелектуалів доробком Канта ще за його життя.

Першими українцями, що познайомилися з ідеями німецького мислителя, були вихованці Києво-Могилянської академії, які продовжили освіту в Кенігсберзькому університеті, де мали змогу слухати Кантові лекції з філософії, логіки, фізики, математики, географії, антропології, історії. Відомо, наприклад, що колишній студент Києво-Могилянської академії Іван Хмельницький (1742–1794), один із нащадків гетьмана Богдана Хмельницького, не лише навчався у Канта, а й у квітні 1767 р. захистив у його присутності Dissertatio philosophica, de servitute minus tolerenda оb rationes et ех jure naturae gentium allatas («Філософську дисертацію про неприйнятність рабства відповідно до законів природи і народів»).

Ще за життя Канта саме українці стали першими на теренах Східної Європи перекладачами його творів: у 1803 р. вихованець Києво-Могилянської академії Яків Рубан (1760–1806) опублікував у Миколаєві російськомовний переклад праці Канта Grundlegungzur Metafhysik der Sitten («Основи метафізики моральності»), а в 1804 р. син українського козака, уродженець міста Харкова, майбутній академік Роман Цебриков (1763–1817) видав у Петербурзі перекладений російською кантівський трактат Beobachtungen über das Gefühl des Schönen und Erhabenen («Спостереження над почуттям прекрасного і піднесеного»).

У ХІХ — на початку ХХ ст. постать та ідеї Канта були предметом систематичного викладу та критичного аналізу у професійному філософському середовищі Києва, Харкова, Одеси, Ніжина, Львова. Зокрема, зусиллями професорів та вихованців Київської духовної академії та Університету Св. Володимира з року в рік точилася наполеглива робота з опанування оригінальних Кантових текстів і кантознавчої літератури та фахового «обстеження» цілого спектру філософських питань, порушених творцем критичного ідеалізму. У вивченні результатів цієї повсякденної роботи вітчизняних філософів та богословів, утілених в різножанрових текстах (журнальні та енциклопедичні статті, рецензії, книжкові огляди, монографії, підручники, дисертації тощо), зроблено лише перші кроки. Але вже очевидно, що у ХІХ – на початку ХХ ст. на українських теренах склалася доволі потужна і суголосна з європейськими академічними стандартами традиція кантознавства. Її відродження в 1990-х рр. у незалежній Україні спричинилося до систематичної перекладацької роботи і творення корпусу Кантових текстів українською мовою, до формування та інституалізації відповідної дослідницької спільноти у рамках українського Кантівського товариства, до інтенсифікації кантознавчих студій і виокремлення їх в доволі потужний напрям філософських та історико-філософських досліджень в сучасній Україні.

Важливо зазначити, що статті та огляди, вміщені в 11 томі Kyiv-Mohyla Humanities Journal, відображають не лише актуальну тематику та сучасні тенденції в осмисленні філософського вчення Імануеля Канта — передусім в антропологічному, етичному та естетичному вимірах, а й увиразнюють присутність кантівських ідей та особливості їхньої рецепції загалом в українській гуманітаристиці, особливо чутливій до людиномірних розмислів і настанов Кантової філософії. Це й не дивно. «Що я можу знати?», «що я повинен робити?», «на що я можу сподіватися?», «що таке людина?» — ці чотири наріжні запитання Канта визначають не лише сенс його філософування, а й суть орієнтованого на людину гуманітарного дискурсу.

Поряд із кантівською топ-темою помітне місце в оприлюдненому томі Kyiv-Mohyla Humanities Journal, загальний обсяг якого становить 20 друкованих аркушів, належить оригінальним студіям з іншої гуманітарної проблематики, що відповідає профілю журналу та його особливому наголосу на україністиці та центрально-європейських студіях. Зокрема у фокусі уваги дослідників — історико-культурний аналіз щоденника і подорожніх записок з рукописної колекції Івана Галагана, висвітлення маловідомих сторінок творчості Юрія Шевельова та В. Домонтовича, рефлексії щодо теми свободи у творчості Г.-К. Честертона, осмислення екокритичних досліджень Чорнобильської катастрофи як напряму сучасного літературознавства, презентація результатів новітніх міжнародних розробок у галузі цифрової гуманітаристики, зокрема щодо проблеми розпізнавання тексту українських рукописів за допомогою штучного інтелекту.

Отже, зважаючи на змістовну насиченість 11 тому Kyiv-Mohyla Humanities Journal, сподіваємося, що він пригорне увагу до новітніх напрацювань українських (зокрема й могилянських) гуманітаріїв, які, як бачимо, не припиняють наукової діяльності попри напружені воєнні умови і постійну терористичну загрозу. Особлива вдячність усім членам нашої редакційної команди і співробітникам видавничого відділу НаУКМА, які за цих умов докладають неабияких зусиль для підготовки й оприлюднення щорічника, а також нашим давнім партнерам і спонсорам, випускникам НаУКМА Сергію Зузаку і Сергію Сегеді, чия благодійна підтримка уможливила видання 11 тому.

Користуючись нагодою, звертаю увагу наших потенційних авторів, що набір статей до наступного (дванадцятого) тому Kyiv-Mohyla Humanities Journal, присвяченого 410-й річниці Києво-Могилянської академії, триватиме до 1 травня 2025 р. Його топ-тема: «Могилянська гуманітаристика в умовах війни: історична тяглість та екзистенційні виклики». Відповідне оголошення й оновлене керівництво для авторів розміщені на сайті Kyiv-Mohyla Humanities Journal.

Нагадаю також, що Kyiv-Mohyla Humanities Journal — електронний англомовний рецензований журнал відкритого доступу з питань літератури, історії та філософії, який видається Національним університетом «Києво-Могилянська академія» з 2014 р. (EISSN 2313-4895; Media identifier: R40-02823). Індексується багатьма провідними міжнародними наукометричними базами даних, зокрема Scopus i Web of Science. Входить до переліку електронних наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та доктора філософії, затвердженого Міністерством науки і освіти України (категорія «А»; галузь знань — історичні, філософські, філологічні науки).

У свій час Kyiv-Mohyla Humanities Journal був першим міжнародним академічним журналом гуманітарного профілю в Україні, що від початку здійснював відбір матеріалів на засадах анонімного рецензування. Ця традиція є непорушною донині. Крім того, всі статті, що подаються до нашого журналу, проходять обов’язкову перевірку на плагіат. Ретельний відбір дозволяє підтримувати належну якість матеріалів і створювати природні бар’єри для порушень академічної доброчесності.

У своїй діяльності Kyiv-Mohyla Humanities Journal продовжує дбати також про чітку відповідність оприлюднюваних матеріалів профільним галузям, що охоплюють історичні, філософські та філологічні науки. Отже, як і раніше, очікуємо від наших авторів оригінальні статті, рецензії, огляди передусім з історії, філософських наук та літературознавства, з наголосом на центрально-європейських студіях та україністиці.