Марина Ткачук: Справжні науковці намагаються продовжувати свої дослідження за будь-яких умов

Деталі

Дата публікації: Понеділок, 01 листопада 2021, 09:57

З 25 по 28 жовтня 2021 року тривала одна з традиційних наукових подій Національного університету «Києво-Могилянська академія» – міжнародна конференція «Ad fontes», яка цьогоріч відбулася з нагоди 405-ї річниці Києво-Могилянської академії. 

Конференція «Ad fontes» - міждисциплінарне міжнародне (за участі істориків, філософів, філологів, богословів, релігієзнавців, культурологів) обговорення найновіших наукових здобутків, пов’язаних із минулим Києво-Могилянської та Київської духовної академій, проблемами витлумачення освіти й освіченості та українською культурою загалом; налагодження нових міжнародних наукових контактів; підвищення іміджу української науки та її організаційних потуг.

Цьогорічну конференцію підсумувала Марина Ткачук, доктор філософських наук, професор, декан Факультету гуманітарних наук НаУКМА, член Оргкомітету конференції.

У чому полягав змістовний бік роботи конференції? На якій тематиці зосереджувались її учасники?

Основна робота цьогорічної Міжнародної наукової конференції “Ad fontes”, яка розпочалася відразу після пленарного засідання 25 жовтня, тривала у форматі послідовних панельних засідань, хоч кожне таке засідання у програмі позначалося традиційним терміном «секція». Протягом чотирьох днів відбулося дев`ять засідань за певним тематичним спрямуванням, на кожному з яких було заслухано й обговорено від трьох до шести доповідей. Крім того, в останній день роботи конференції було проведено півторагодинну презентацію здійснених науковцями НаУКМА новітніх книжкових видань та журнальних публікацій, присвячених історії та спадщині Києво-Могилянської та Київської духовної академій.

Якщо говорити про тематику засідань, то вона, попри позірну локальність і сфокусованість на історії та спадщині славетної Київської Академії, насправді є доволі широкою і різноманітною. Ця тематика охоплює весь спектр питань, пов’язаних з історією освіти, інтелектуальними, релігійними і художніми практиками, духовним і культурним життям та іншими складовими багатобарвного й насиченого численними смислами, постатями, символами, артефактами освітнього середовища, що постало на українських і сусідніх з ними теренах Центрально-Східної і Східної Європи. Тож недаремно поряд із традиційною зацікавленістю особливостями та змістом навчального процесу, постатями викладачів і вихованців, їхніми доробками у сфері філософії, богослов’я, проповідництва, літератури, психології, педагогіки тощо, предметом пильної уваги дослідників постають актуалізовані сучасною гуманітаристикою домодерний період розвитку української мови, феномени Просвітництва і просвітительства, культура та історія книги і читання, сюжети і топоси ранньомодерних текстів, освіченість духовенства тощо.

Цьогорічна конференція тривала на тлі викликів, вона вперше відбувалася в онлайн-форматі. Які плюси та мінуси, на Вашу думку, має такий формат конференції?

Так, реалії життя і почуття відповідальності щодо учасників нашої міжнародної конференції змусили оргкомітет відмовитися від багаторічної практики її проведення у стінах НаУКМА і вперше перенести свої засідання у віртуальний простір. Найбільшим «плюсом» успішно апробованого онлайн-формату ‒ конференція відбувалася на платформі Zoom (ліцензійна версія) з постійним технічним супроводом фахівців нашого Центру електронної освіти і технічних засобів навчання – є той безперечний факт, що наш науковий форум, попри всі виклики і труднощі, відбувся, і відбувся, як на мене, повномасштабно й успішно. Значно зросла кількість візуалізованих доповідей (з використанням якісних презентацій), причому в багатьох випадках це був дуже доречний формат, який поліпшував сприйняття змісту і проблематики. Віртуальний режим дав змогу оптимізувати розклад засідань і перерв, причому врахувати різницю в часі між країнами і континентами, а також задовольнити бажання учасників побувати на всіх цікавих для себе засіданнях тощо. До речі, онлайн-формат жодним чином не зменшив кількості доповідей порівняно з минулою конференцією (яка, згадаймо, проводилась у 2015 р. з нагоди неабиякої події – 400-річчя КМА): цьогоріч їх було 47 (у 2015 р. – 46). Усунення різноманітних формальних і організаційних перепон, пов’язаних із відрядженнями, матеріальними витратами, поселеннями тощо, посприяло збільшенню кількості іноземних дослідників, причому до представників України, Польщі, Італії, Канади, Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, які традиційно брали участь у конференції “Ad fontes”, цьогоріч долучилися науковці з Німеччини, Великої Британії, та Сербії.

Що ж до мінусів – то це, безперечно, брак «живого» спілкування, кулуарних обговорень, неформальних знайомств, безпосереднього емоційного обміну та інших важливих складових наукової комунікації. Однак переконана, що в умовах пандемії це не є той «мінус», який переважає «плюси». Як показав досвід нашої конференції, справжні науковці намагаються продовжувати свої дослідження за будь-яких умов, потребують апробації досягнутих результатів, прагнуть нових творчих імпульсів і виходу за межі викладацької буденності, хочуть брати участь у фахових обговореннях та дискусіях… Усі ці намагання і прагнення не можна відкладати «до кращих часів», на «потім»! За умови продуманої організації та належного технічного забезпечення їх можна і потрібно реалізовувати, одночасно апробуючи і вдосконалюючи можливості онлайн-формату наукової комунікації.

Насамкінець, важлива інформація для всіх зацікавлених: запис усіх засідань і заходів, що відбулися в рамках цьогорічної конференції “Ad fontes”, буде розміщено у вільному доступі. Крім того, на 2022 рік заплановано підготовку до друку і видання збірника наукових статей за підсумками конференції. Тож маємо всі підстави сподіватися, що наша онлайн-аудиторія дедалі збільшуватиметься, а конференція матиме не лише наукове, а й важливе освітнє і просвітницьке значення.

Більше інформації про конференцію – на сайті.